Про історію України як дисципліну для іноземців, Аллена Ґьюза, Джеймса Мейса та газету «День».
Шановна пані Ларисо!
Газету «День» я читаю майже 11 років, а тепер вже мої рідні та друзі. Починалося все з англомовної версії. Газета містить завжди актуальну, перевірену й цікаву інформацію. Історичні матеріали, інтерв’ю, аналітичні статті, листи до редакції є унікальними і змістовними. Є що почитати, обговорити й поділитися з колегами та друзями. Люди небайдужі до чудової країни України та її історії, знають про її нелегке минуле, але вірять в її майбутнє. Ми, українці, знаємо свої проблеми, чули про них сотню разів, воліємо іноді забути про них, але краще все ж таки їх визначити і спробувати зробити щось корисне, без пафосу, просто для себе.
Власне я спробував розповісти, зацікавити, пояснити, навчити і перевірити знання студентів-медиків з Ізраїлю, Іраку, Індії, Китаю, Марокко, Молдавії, Росії, Сирії, Тунісу, Туреччини, України та США. Українські студенти робили доповіді, реферати й аналіз за матеріалами статей з історії України в газеті «День». Уявіть, що, крім українців, ніхто з іноземців не вивчав історію України в школі. Тому говорити «ну, ви розумієте» або «ви ж це вивчали у школі» не було доречним. Уявіть, що іноземна молодь не знає української, не читає кирилицею, важко орієнтується в географії країни і навіть у топоніміці Одеси, де вони мешкають кілька місяців. В жодному разі навіть не намагаюся образити їх, бо вони надзвичайно талановиті, відкриті до спілкування, позитивні, щирі люди, що мають багаті знання, але їх потрібно зацікавити новим і тримати їх інтерес. Ще вони, як ви розумієте, не є істориками за фахом. Підручників з історії України не було, розмовляли ми англійською, іноді згадували французькі вислови, латинь, щось із німецької або іспанської. Серед них є агностики, іудеї, мусульмани та християни. В нас була велика карта України, я приносив різноманітні аналітичні журнали та газети, знаходив фотографії церков, істориків, акторів, військових, політиків, пам’яток архітектури, археології, фотоальбоми міст, замків, фрагменти з кінофільмів, мультфільмів та музичних відео. Дуже допомогли старі випуски газети «День» англійською, ще чорно-білі, що були в домашньому архіві, а також альбом «Дня», що Ви подарували мені в Одесі 2004 р. на зустрічі в університеті ОНУ. Групи студентів кількісно були від 10 й до 30 чоловік. Щоб запобігти монологу, а встановити діалог, давав теми для коротких доповідей з історії міст Києва, Одеси, Львова, Харкова, Херсону, Миколаєва, Чернівців, вчених І. Мечникова, М. Пирогова, письменників М. Гоголя, Т. Шевченка, І. Франка, особливості українського святкування Різдва, Великодня, історія козацтва, національні страви, звичаї та обряди. Наприклад, студенти з Туреччини Умут, Сердар та курди Махсум і Несім робили доповіді з історії козацтва і турецької армії Османської імперії, Юлія (Ізраїль) та Валерія (США) зробили доповідь про біографію Б. Хмельницького, Дівья (Індія) про українські страви, Хасан, Алі, Омар і Ахмед (Ірак) про Київ, Харків, Львів і Одесу. Навіть вдалося провести «Що? Де? Коли?» із запитаннями з історії України. Запам’яталися розумні та змістовні відповіді і коментарі студентів Азема, Махмуда, Адама, Заіра, Іяїра та Адама (Ізраїль).
Мій приятель Аллен Хьюз з Вірджинії здивував мене своїми знаннями з історії моєї батьківщини. В розмовах про Україну Аллен знав про українсько-польські правди і кривди, Розстріляне Відродження, діячів культури, майже всі назви міст обласних центрів, середньовічну добу і таке інше. Потім він дістав зі своєї валізи два грубезні томи П. Р. Магочія і О. Субтельного англійською. Він просив знайти йому щось в Одесі англійською про Україну. У травні 2011 р. відбулась виставка української книги на Одещині у бібліотеці М. Горького. Ми відвідали виставку з його приятелями: Біллом із Нью-Джерсі, Томмі з Пенсільванії, Чарльзом із Південної Кароліни. Вони хотіли знайти хоча б щось англійською, мене врятували дві книжки — народні казки і книга-збірка статей Джеймса Мейса. Був лише один екземпляр, що знайшла для нас пані Галина Дольник. Аллен довго сперечався з Біллом, хто купить книгу, купив її я і дав почитати Аллену на кілька днів. Як американцю йому сподобалась візія його співвітчизника, якщо чесно, Аллен не дуже хотів повертати книги, бо вона йому припала до серця. Він зазначив, що погляди автора дуже ліберальні, чесні і правдиві, далекі від пропаганди і офіціозу.
2004 року Ви, пані Ларисо, коли відвідали мою alma mater /27210/ з презентацією перших книжок «Україна Incognita» російською і українською, тоді я поставив запитання, чи буде видано англійською статті з англомовного «Дня». В цьому дійсно тоді і зараз є потреба, нестача такої книжки різко відчувалась під час викладання історії студентам Одеського медичного університету. Доки пани з міністерства чубляться за «правильний підручник» або пишуть книги, які визнають порушенням авторського права і компіляцією, Джеймс Мейс зробив спробу і відкрив Україну світові. Слава і шана йому за важку працю і зусилля, щоб для України дійсно з’явився шанс та opportunity долучитися до Європи і відкритися світу.
