Тетяна Нилівна Яблонська — лауреат трьох державних премій СРСР, Державної премії України ім. Шевченка (1998 рік), професор, дійсний член Академії мистецтв України. У 1997 році ЮНЕСКО назвав її «Художником року», а міжнародний біографічний центр у Кембриджі — «Жінкою року 2000». Власне, перераховування всіх регалій неординарної майстрині займе чимало місця. Тетяна Нилівна виховала цілу плеяду талановитих учнів. Яблонська експериментувала у багатьох напрямках, але її «літаючий пензель» впізнається одразу. Свій нинішній період вона жартома охрестила «постінфарктизмом» — хвороба не дозволяє далеко ходити, але й це не зупинило справжнього таланту: світ, що відкривається з вікон, вона втілила у циклі «Вікна» (1995 рік). Незабаром планується ювілейна виставка, на якій будуть представлені лише нові роботи.
Багато хто розглядає шлях художниці як суцільний тріумф, численні нагороди, звання та премії. Однак у житті Яблонської були моменти — через конфлікти з партійною владою — коли роботи художницi не купляли і не друкували. Захоплення народним мистецтвом та створення альбому з віршами Івана Драча поклеймували як націоналізм — практично увесь тираж знищено. Пошуки емоційності й колориту оголосили формалізмом, який також карався. За старим принципом, «коли в Москві викручують пальці, у Києві відрубують руки», від робіт Яблонської відмовлялися — зараз її найкращі, етапні роботи знаходяться у збірках Санкт-Петербурга та Москви. Така ситуація не оминула й інших, але хіба від цього наше національне мистецтво стане багатшим?
Редакція «Дня» щиро вітає майстриню та бажає здоров’я й радості шанувальників вiд нових творів.
