За останні два дні Володимир Литвин зіграв виставу на кілька дій, єдиною аудиторією якої є мешканці Ємільчинського району Житомирської області.
Кажучи словами сучасного класика, «він їх розвів, як кошенят».
Саме у цьому районі колишній спікер, який з обуренням подав у середу у відставку, обиратиметься до парламенту наступного скликання по мажоритарному округу. Саме місцевих мешканців він обдарував тонометрами і велосипедами для фельдшерського складу і лобіюванням безпрецедентних субсидій до округу, які цього року становили рекордні 95 мільйонів гривень.
Саме до них він наполегливо літав усі ці роки чартерними рейсами, витрачаючи мільйони наших з вами грошей, щоб вручати звання матері-героїні і робити інші шляхетні справи в рідному окрузі.
Округ україномовний, тому навіть працюючи в найтіснішому зв’язку з Регіонами, він не міг собі дозволити виглядати так, як ніби то він підтримує законопроект Кивалова-Колесниченка. Окрім «мажоритарки» вибору у нього, звичайно ж, немає, бо його партія давно померла, її рейтинг вже давно нижче за статистичну похибку.
Напередодні розгляду законопроекту, зустрічаючись з дипломатами й іншими зацікавленими особами, Литвин розповідав, що він проти нового закону. Але у співбесідників залишалося стійке враження, що закон він все одно «зіллє», незважаючи на гучні заяви в пресі про те, що він робитиме все необхідне для того, щоб на голосування він не потрапив.
У результаті, в ключовий момент Литвина випадково не було в залі, а його партія випадково не зрозуміла, за який закон голосує і одностайно натиснула на кнопочку «за». Сам же Литвин, в праведному гніві, пішов у відставку.
Звичайно, недоброзичливці на зразок комуніста Сергія Гордієнка відразу стали стверджувати, що Литвин має звичай зникати в моменти розгляду законопроектів, які виставляють його в невигідному світлі і дозволяє брудну роботу виконувати своєму заступнику.
Але відставка Литвина — чудовий політичний хід і для нього, і для соратників.
Він героєм (в очах округу) залишає посаду, яка так близько до виборів може принести йому лише головний біль.
Адам Мартинюк отримує мікрофон для маневру, який відволікає комуністичний електорат від запитань, хто ж такі ці самі горезвісні «бандити» з горезвісної реклами, які так довго грабують народ і живуть (як Петро Симоненко) в будинках з ринковою вартістю в кілька мільйонів.
Регіони ж отримали єдину злегка виконану передвиборну обіцянку.
Для політичного довгожителя Литвина комбінація досить проста. Він ще і не таке втинав за свою кар’єру — послухайте плівки майора Мельниченка.
