Упродовж останніх місяців у фармацевтичній сфері сталося кілька знакових подій. По-перше, уряд затвердив Державну програму з боротьби з фальсифікованими лікарськими засобами. По-друге, з’явився документ, що регламентує доступність медикаментів населенню. І нарешті, виробникам фармпродукції вдалося відстояти своє право на пільговий податковий режим, а отже, з’явилася надія, що очікуваного підвищення цін на ліки з нового року не буде.
Напередодні професійного свята працівників фармацевтичної галузі (його відзначають сьогодні) «Дню» вдалося поставити кілька запитань заступнику міністра охорони здоров’я Михайлу ПАСІЧНИКУ.
— Минулий четвер для фармацевтичної галузі ознаменувався перемогою: у списку тих, для кого з січня 2004 року скасовують пільги на ПДВ, лікарських засобів не виявилося. Чи означає це, що прогнозоване підвищення цін на медикаменти не передбачається?
— Ми робитимемо все, щоб ціни на ліки не зростали. У принципі, це вже вдається. Якщо за перше півріччя 2003 року ціни на промислову продукцію в середньому збільшилися на 3,9%, у фармацевтичній сфері цей показник становив усього 1,2%. Зрозуміло, необхідно ще вирішити багато питань для того, щоб дозволити фармпідприємствам оновлювати матеріально-технічну базу, не підвищуючи при цьому цін. Варіантів може бути декілька: це і пільгове оподаткування підприємства, і «поблажки» при закупівлі обладнання для виробництва медикаментів або субстанцій. Наприклад, буває, що вартість сировини становить 50—60% від вартості готових ліків. Коли ліки недорогі, то ввізне мито буде не відчутне. Але якщо ліки коштують, скажімо, 200 гривень, то різниця в 20 гривень усе- таки позначається. Аналогічна ситуація й з імпортом готової продукції, який попри впевнені кроки вітчизняного виробника (за перше півріччя 2003 року обсяг внутрішнього фармацевтичного ринку становив 2109,1 млн. гривень, що на 23,3% більше, ніж за аналогічний період минулого року) становить 50% усіх представлених в Україні медикаментів. У 2001 році на ввезені ліки ввели 5—10-відсоткове мито. Незважаючи на те, що це питання неодноразово обговорювали, досягти консенсусу так і не вдалося.
А щодо ПДВ, то закріплення пільг для нас справді перемога. Коли активно обговорювали це питання, говорили про те, що скасування пільг на ПДВ не торкнеться ліків зі списку життєво необхідних. Але з іншого боку, це суперечило здоровому глузду: люди купують ліки не на свято. А отже, будь- яка градація тут абсурдна. Крім того, життєво необхідні — це лише третина продукції фармринку, а державі під силу безкоштовно або на пільгових умовах забезпечити ліками тiльки 20% населення.
— Реалізувати нещодавно прийняту Кабміном програму, що стосується доступності лікарських засобів, буде реально?
— Основні на сьогоднішній день завдання — це формування оновленого та єдиного переліку (життєво необхідних) лікарських засобів та виробів медичного призначення, а також розробка методики реєстрації цін. Останнє особливо важливе при впровадженні загальнообов’язкового медичного страхування, оскільки, не знаючи чіткої ціни на той чи інший препарат, ми не можемо прорахувати вартість лікування. Сьогодні, звісно, існує технологія формування цін, але щодо неї є багато претензій.
— Чи планується встановити гранично допустиму торгову націнку на ліки?
— Ми поки що не можемо цього сказати. Все залежатиме від початкової ціни. Для цього її потрібно зареєструвати на рівні держави. Але у принципі не прерогатива МОЗ — займатися регламентуванням цін. На мій погляд, у даному питанні найголовніше — витримати баланс. З одного боку, обмеження націнки на низку препаратів уже допомогло нам встановити приблизно однакові ціни у всіх регіонах. З іншого, ми розуміємо, що аптека — це господарська структура, зацікавлена у прибутку. Вкрай радикальна поведінка у питаннях обмеження відсотка націнки призведе до зменшення кількості аптек або до так званої боротьби за націнку — аптеки будуть зацікавлені купити препарат якнайдорожче, щоб націнка на нього також була високою.
— Сьогодні багато розмов про список життєво необхідних ліків, причому, як правило, його оцінюють негативно. Це і незрозумілі критерії занесення до нього ліків, і дискримінація тих або інших виробників (у списку поруч із назвою ліків вказується завод-виробник), і недотримання Україною в цьому питанні ВООЗівських рекомендацій… Як ви можете це прокоментувати?
— В Україні сьогодні існує кілька списків: переліки життєво необхідних препаратів, лікарських засобів, які купують за бюджетні гроші, і, нарешті, лікарських засобів, ціни, на які регулюються. А виробника вказано лише у списку ліків, які купують за бюджетні кошти. На сьогодні наше завдання полягає у тому, щоб створити єдиний список. Крім того, нині ми плануємо змінити формулювання — «життєво необхідні» на «основні». І розроблений нами список повинен стати програмою діяльності для заводів-виробників та на нього повинні зважати під час розробки стандартів лікування.
А щодо рекомендацій ВООЗ, то на те вони й рекомендації, що мають рекомендуючий характер для національної системи охорони здоров’я. З урахуванням специфіки країни, держава повинна сама вирішувати, які ліки мають сюди входити. Наприклад, у пропонованому ними списку є ліки від малярії. Зрозуміло, що для України це неактуальне. І якщо поодинокі випадки у нас усе-таки фіксують, то тут діє зовсім інше законодавство.
— Коли йдеться про вітчизняний фармринок, то звучать переважно оптимістичні кількісні показники. Чи означає це, що вироблені в Україні ліки поки ще не досягають європейських стандартів якості?
— Не думаю. Українські заводи останнім часом переобладналися, географія GMP (європейський сертифікат якості) розширюється — за перше півріччя сертифікат отримали п’ять виробничих ділянок на чотири фармацевтичнi підприємства. Тоді як у Росії цього року було видано перший сертифікат відповідності виробництва державним стандартам ISO, що, на думку МОЗ РФ, є першим кроком до сертифікації за GMP. Крім того, у нас істотно зросли обсяги експорту — за чотири місяці цього року було експортовано на 22,6% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Хіба це не показник того, що українські препарати визнають на Заході?
