«Євроньюс» на закінчення програми новин показала інші кадри — про те, як у Франції вшановували англійців—ветеранів Першої світової війни. Кожному з них перевалило за сто років, але трималися вони бадьоро. Жінці з делегації ветеранів, яка покладала вінок, на вигляд було не більше сімдесяти. На телеканалах України не згадали ні про те, ні про інше — «крутили» маніфестації під червоними й жовто-блакитними прапорами. І гірко було від того, що наші бойові ветерани виглядали старіше не лише за Гленна, а й навіть за ветеранів Першої світової.
8 листопада — наступного дня після повернення з космосу — 77-річний американський астронавт Джонн Гленн, за його власними свідченнями, на «95 або 98 відсотків повернувся до норми». Він жваво ходив і розповідав анекдоти кореспондентові АП. І, може, в цьому полягала найбільша перемога Гленна — він довів цілому світу і перш за все, звичайно, самому собі, що навіть у його віці людина здатна на великі звершення, і не лише інтелектуальні, а й фізичні. Гленн удруге став живою легендою Америки. 37 років тому він був першим американцем, що полетів до зірок. А нині — переміг роки.
«Я в дуже доброму настрої від того, що все пройшло добре. Ми отримали багато інформації, на яку розраховували, й працювали там дуже тяжко», — зазначив після повернення на Землю 77-річний американський астронавт Джон Гленн.
Людина дії, що покладається на власні сили й задля успіху готова йти на виправданий ризик, несправний оптиміст. Одне слово, типовий американець, який завжди й у всьому прагне бути першим. Такий Джон Гленн. Він вже двічі вписав своє ім’я в історію: 1962-го як американський астронавт, що здійснив перший орбітальний політ, і більш ніж через три з половиною десятиліття потому — як найстаріший у світі досліджувач космосу. Своєю мандрівкою у всесвіт у 77-річному віці він продемонстрував: можливості людини у переддень ХХI століття необмежені.
Джон Г. Гленн-старший народився 18 липня 1921 року в Кембріджі, штат Огайо. Закінчив середню школу в сусідньому Нью-Конкорді, згодом навчався у місцевому Маскінгемському коледжі. Тут він отримав наукову ступінь бакалавра наук. Через багато років він стане почесним доктором технічних наук цього закладу та інших восьми коледжів й університетів. Його удостоять багатьох нагород, зокрема, шести Хрестів за успіхи в льотній справі, медалі ВПС з 18 гілками, Медалі за перемогу в Другій світовій війні, Медалі НАСА за видатні заслуги, Почесної медалі конгресу за вивчення космосу.
Вперше Гленн піднявся в небо з невеличкого аеродрому в Нью-Філадельфії, мабуть ще не мріючи про дослідження космосу. Він належить до покоління американців, якому довелося пережити трагедію Пірл-Харбора. У 1942—1943 роках пройшов курси льотчиків ВМС і був зарахований до корпусу морської піхоти. Молодий пілот служив в ескадрильї винищувачів ВМС, дислокованій на Маршалових островах. Під час Другої світової війни Гленн здійснив 59 бойових вильотів, під час війни в Кореї — ще 90. З 1954 року був льотчиком-випробувальником. А в липні 1957-го про Гленна дізналася вся Америка: тоді він встановив рекорд швидкості під час першого трансконтинентального польоту на середній надзвуковій швидкості, подолавши відстань від Лос-Анджелеса до Нью-Йорка за 3 години 23 хвилини.
Нова сторінка в житті Гленна почалася 1959 року, коли він витримав жорсткий конкурс і потрапив до групи перших семи американських астронавтів. Гленн був дублером Алена Шепарда та Верджіла Гріссома — перших американців, які здійснили суборбітальні польоти в космос. Однак йому поталанило більше. 20 лютого 1962 року Гленн здійснив з космічного центру Кеннеді (мис Канаверел, Флоріда) перший орбітальний політ. Три витки навколо Землі на висоті від 99 до до 162 миль (від 159 до 261 кілометра), 4 години 55 хвилин і 23 секунди польоту й благополучне приводнення в Атлантичному океані, поблизу Багамських островів, зробили його національним героєм Америки.
На початку 1964 року Гленн полишив астронавтику, а наступного — пішов у відставку з корпусу морської піхоти. Він домігся успіхів у приватному бізнесі, та слава астронавта не стала для нього гарантією досягнень у політиці. Йому довелося пізнати й гіркоту невдач. 1970 року він не зміг домогтися висунення своєї кандидатури від демократичної партії в сенат від штату Огайо. 1984 року зазнав ще однієї невдачі, намагаючись стати кандидатом у президенти від демократичної партії.
Гленну, певне, не судилося бути хазяїном Білого дому, та його політична кар’єра на Капітолійському пагорбі блискуча. Наступні після першої невдачі вибори в сенат 1974 року стали для нього тріумфальними, він переміг своїх суперників у всіх 88 округах штату. 1980 року — нова перемога з найбільшою перевагою в історії Огайо. Славетний астронавт поставив іще один рекорд на земній орбіті. Добившись довіри своїх земляків, він представляє їхні інтереси в сенаті вже 24 роки поспіль — довше, ніж будь-який інший законодавець від цього штату.
На Капітолійському пагорбі Гленн користується репутацією одного з провідних експертів з науково-технічних проблем та проблем нерозповсюдження зброї масового знищення. Як член сенатського комітету з урядових справ він зробив чималий внесок у скорочення витрат на утримання державного апарату та підвищення рівня екологічної безпеки на підприємствах з виробництва ядерних матеріалів. Гленн входить також до спеціального сенатського комітету з розвідки та спеціального комітету з проблем старіння. Останнє більш як через 36 років знову вивело його на космічну орбіту.
«Вивчення старіння, — засвідчує Гленн, — набуває ще більшого значення перед тим, як ми вступаємо у ХХI століття. Вважається, що 2030 року число американців віком понад 65 років становитиме 69 мільйонів осіб — удвічі більше за теперішню цифру. Це справить глибокий вплив на нашу економіку, культуру й систему охорони здоров’я. Швидке зростання чисельності старих є насправді світовим феноменом».
Два роки тому Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (НАСА) й Національний інститут старіння започаткували важливі наукові дослідження. Було доведено, що навіть короткотривале перебування в космосі призводить до втрати кісткової та м’язової маси, послаблення серцево-судинної системи й імунітету людського організму в умовах невагомості. Ці недуги зазвичай особливо проявляються в людей віком понад 65 років. Тому американські науковці вивчають ці явища, сподіваючись, що це допоможе їм подолати старечі слабкості, зокрема, онкологічні захворювання та діабет.
Саме Гленна як досвідченого астронавта НАСА обрало для участі у 9-денному польоті в складі екіпажу космічного корабля «Дискавері». Він виконував дві функції — фахівця з космічного устаткування та добровільного експериментатора над самим собою, зокрема щодо вивчення впливу невагомості на літніх людей. Результати досліджень матимуть важливе практичне значення для медицини. Він — найстаріший серед астронавтів, які побували в космосі, і майже вдвічі старший за «пересічного астронавта».
«Мене питали, чи я вважаю себе взірцем для літніх людей, — каже Гленн. — Нехай про це судять інші, та якщо мій політ надихне літніх американців на те, щоб вони домагалися і досягали своєї мети, я вважаю, що це — корисна справа. На щастя, Бог дав мені міцне здоров’я, до того ж я сам сприяв цьому. Я постійно тренуюся, займаюся важкою атлетикою, спортивною ходьбою, працюю на спортивних тренажерах, пильно стежу за своєю дієтою й вагою, не палю»
Може, Гленну, як кажуть американці, вдається зберігати гарну форму через те, що він феномен? Це не раз спадало мені на думку, коли я спостерігав за енергійним літнім сенатором в американському конгресі. Та в цьому, мабуть, лише половина правди.
Автор статті вдячний Інформаційному агентству США та Космічному центру Ліндона Б. Джонсона у Хьюстоні (Техас) за сприяння в підготовці цього матеріалу.
№215 10.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
