Коли тридцять років тому молодий тренер київського «Динамо» Валерій Лобановський закликав наш футбол перейти на європейську схему сезону «осінь-весна», практично всі вважали це за порожні фантазії. Навіть коли у 1992 році чемпіонат України став розпочинатися не в березні, а в серпні, перехід на європейський календар став лише формальним. Все одно наші команди не грали у футбол взимку, роблячи між першим і другим колами чемпіонату паузу в майже півроку. І лише тепер зимовий футбол, у який грає вся Європа, про який мріяв і якого так і не дочекався Лобановський, прийшов на наші футбольні поля. Спочатку національна збірна України успішно зіграла відбірковий матч Кубка світу з Албанією 9 лютого, а за нею три провідні клуби України продовжили 16—17 лютого боротьбу за Кубок УЄФА.
СЕРБСЬКИЙ СНІГ
Дніпропетровський «Дніпро» першим випробував новий європейський календар минулої зими. Тоді українці зіграли у цей же час із французьким «Марселем», поступившись в гостях 0:1. Цього разу в наших досвіду було більше, та й суперник, сербський «Партизан», був не такого зіркового ґатунку.
Сербія нині, як і Україна, вкрита товстим шаром снігу. Видається, що снігопад у Белграді був зручніший саме для українців, адже на Балканах снігопад не такий звичний, як у степах України, до того ж «Дніпро» складений практично повністю із українців, яким місити багнюку на футбольних полях не звикати.
Насичена жорсткою боротьбою на кожній ділянці поля гра, попри погану погоду, дала можливість кращим гравцям обох команд показати свою майстерність. У господарів це був швидкий нігерієць Одіта, який забив два м’ячі, скориставшись помилками центральних захисників дніпрян і, звичайно ж, юний Вукчевич, який навряд чи надовго затримається у складі сербського клубу. Серед українців слід відзначити Назаренка й Ротаня, які у сніговій каші примудрялися показувати високу техніку. Назаренко зрівняв рахунок після першого пропущеного м’яча, а Ротань міг принести «Дніпру» перемогу за рахунку 2:2, проте влучив у стійку воріт.
Результативна нічия дає ніби перевагу нашій команді, якій досить вдома зіграти 0:0. Та не слід забувати, що погода у Дніпропетровську 24 лютого навряд чи буде кращою, ніж була у Белграді 16-го, а в таку погоду можливо все.
ДОНЕЦЬКИЙ ВІТЕР
Найсильнішого із суперників, що дістався українським клубам на цій стадії Кубка УЄФА, на чудово підготовленому донецькому стадіоні «Локомотив», який тепер звуть «Олімпійським», очікував сильний степовий вітер. Як виявилось, цей вітер був попутним для команди «Шальке» із німецького Гензелькірхена.
Лідер поточного чемпіонату Німеччини мав би бути розгромлений «Шахтарем», якби нігерійський форвард донеччан Агахова використав ті нагоди, які йому створили його партнери по команді. Партнерами були цього разу в основному бразильці. До диригента атак Матузалема й нападника Брандао тренер «Шахтаря» Луческу додав у другій половині гри ще двох бразильців, які щойно прибули до Донецька — Елано та Жадсона. Саме після передачі останнього Брандао в кінці гри влучив-таки у ворота, зрівнявши рахунок 1:1. Перший м’яч теж на рахунку бразильця, цього разу «німецького»: гол «Шахтарю» забив Аїлтон.
Зовні лідер чемпіонату України із своїм інтернаціональним складом нічим не поступався не менш інтернаціональному складу лідера чемпіонату Німеччини. Видається, що і другий матч буде із взаємними шансами, що дає «Шахтарю» надію на продовження європейських виступів уже навесні.
КИЇВСЬКИЙ ДОЩ
Поле стадіону «Динамо» у столиці було б не гіршим за поле в Донецьку, якби не дощ зі снігом, які за добу зіпсували майже місячну працю з підготовки стадіону. Суперники — українське «Динамо» та іспанський «Вільяреал» — були в рівних умовах. Обидві команди прибули до Києва за день до гри із Іспанії. Динамівці проводили там тренувальний збір, їхні супротивники грали в національному чемпіонаті. «Вільяреал» — одкровення іспанського футболу останніх років, грає в шаленому темпі по два рази на тиждень. Досить сказати, що вже завтра команда має поєдинок чемпіонату Іспанії, а за чотири дні — матч-відповідь проти «Динамо».
Гості настроїлися зіграти в Києві від захисту, а за нагоди забити пару м’ячів. Вони були близькими до мети: Фігероа в першому таймі та Хосе Марі у другому не забили із дуже вигідних позицій. Решта гри пройшла у силовій боротьбі за кожен м’яч на дуже м’якому, розбухлому від дощу та снігу грунті. Наслідком цієї боротьби, в якій сильнішими були кияни, став тиск на ворота голкіпера Рейни, якому лише раз довелося показати майстерність, відбивши м’яча після удару Черната. Міг засмутити гостей Діого, але не влучив у кут воріт із зручної позиції. Оце майже й усе. Гості дружно захищались, наші дружно наступали, м’яч літав далеко від воріт. Підсумкова нічия 0:0 залишає обом командам нагоду поборотися за загальний успіх на полі «Вільяреалу».
Головний висновок з усього, що відбулося, — наші команди цілком можуть грати у футбол в лютому, причому на рівні європейських зразків. Якщо ми хочемо, щоб і надалі наші клуби проходили до весняної частини європейських кубків, до лютневого футболу слід звикати надовго. Бо ж є ще чемпіонат України. У тому разі, коли наша національна збірна (щоб не наврочити) пройде до світового фіналу наступного року, іншого часу для перших турів другого кола нашого національного чемпіонату, окрім лютого, просто не буде. Звісно, що на трибунах у такий час не дуже затишно. Але коли футбол того вартий, можна витерпіти і сніг, і вітер, і дощ. Європа так робить уже понад сто років. Матчі-відповіді пройдуть 24 лютого.
