Адже дуже відверто й гучно рекламувався в засобах масової
інформації цей нападаючий. Але ж відомо: з галасу дуже часто нічого не
буває. Адже скільком молодим талановитим футболістам видавався аванс і
не перерахувати, а на перевірку виявлялося...
На щастя, для господарів, у цьому випадку вийшло все із
точністю «до навпаки». Дебютувавши в матчі внутрішньої першості із львівськими
«Карпатами», в середу Максим провів і першу гру за свій новий клуб у єврокубках
на високому рівні. І став головним її героєм. Безумовно, перемогла вся
команда. І применшувати достоїнства будь-якого іншого гравця «Динамо» не
можна. Але ж запам'ятовуються, передусім, голи. Їх у цьому матчі було два.
Забиті вони були майстерно, зовні дуже ефектно, і обидва голи на рахунку
— Максима Шацьких. Чи стане він «другим Шевченком»? Звичайно, із декількох
матчів судити про це ще рано, тим паче, що в грі з «Карпатами» Максим явно
губився серед своїх нових партнерів і не знаходив із ними спільної мови.
Стартовий же матч у Лізі, що називається, вдався.
Що ж до гри команди загалом, то вона залишила приємне враження.
Як зрілі майстри динамівці не кинулися з перших же секунд на штурм воріт
суперника, вони «повільно але впевнено» розхитували оборону гостей, і як
зiзнався на післяматчевій прес-конференції тренер литовського клубу Кестітус
Латожа, тиск на ворота «Жальгіріса» був дуже сильним. Щоправда, матеріалізувався
в голи тільки двiчi — по одному в кожному таймі.
Незважаючи на досить скромний рахунок, перемога господарів
виглядала цілком упевненою і заслуженою. Принаймні той факт, що саме «Динамо»
за сумою двох матчів пройде в друге коло, у фахівців сумніву не викликав.
Непрямо підтвердив це і тренер литовського чемпіона, зазначивши, що кияни
просто вище класом за його підопічних.
У свою чергу «Жальгіріс» продемонстрував саме те, що від
нього і чекали. Команда в основному зосередилася на обороні власних воріт
і щастя шукала тільки в контратаках. Не цуралися гості і брудної гри. Втім,
гідно литовці трималися лише до 39 – ї хвилини, коли був забитий перший
гол.
Що ж, у суперники киянам у перших двох матчах євросезону
1999—2000 років дістався міцний середнячок. У свою чергу команда Валерія
Лобановського ще раз довела свою життєздатність і без «зірки» першої величини
українського футболу, яка тепер, можливо, засяє під небом Мілана. А от,
чи стали ми свідками сходження нового світила над київським горизонтом?..
