Єдиний в Україні Державний музей іграшки знайомить своїх відвідувачів з унікальною експозицією етнографічних ляльок. На виставці представлено понад 200 ляльок, 77 з яких — україночки. Абсолютно різні, дивовижно гарні — вони не просто іграшки, а маленькі копії мешканок різних регіонів країни. Їх костюми з точністю до дрібниць повторюють традиційне оздоблення Херсонської, Сумської, Донецької, Житомирської, Одеської та інших областей. Особливою достовірністю відрізняються ляльки, надані майстернею Юрія Мельничука. У виготовленні костюма він використовує до 200 різних видів вишивки, точно відтворює кожну, незначну, на перший погляд, деталь.
Єдиний український скульптор-лялькар Ядвіга Василевська у своїй роботі акцентує на обличчях. Вона запевняє, висота вилиць, розріз очей, колір волосся і навіть форма носа у гуцулочки і дівчини з Донбасу — різні. А значить, різними мають бути і ляльки цих регіонів. На створення образу майстриня витрачає до дев’яти місяців. Ретельно продумує зовнішній вигляд: вимальовує очка й акуратно викладає справжнє волосся.
За нюансами костюму можна визначити не лише конкретний історичний період, але й соціальне становище, достаток, статус, з’ясувати, чи заміжня його власниця. Саме тому, незважаючи на всі спроби, етнографічну ляльку так і не запустили в масове виробництво. Така іграшка — маленька модель нації. Вона не для конвеєру!
— Етнографічна лялька має велике значення, — каже директор музею іграшки Людмила Гладун. — Її рідко дарують на дні народження, але, від’їжджаючи з візитом до іншої країни, перші особи держави беруть етноляльку з собою. Адже вона репрезентує всі найкращі риси тієї чи іншої нації.
Частина експозиції — музейні фонди, частина — зібрання приватного колекціонера Ольги Лисенко. А ось ляльок із Бельгії, Хорватії, Киргизії, Болгарії, Монголії та Нігерії надали посольства.
Аташе посольства Японії особисто привезла до музею дві прекрасні і шалено дорогі фігурки — нареченого та нареченої. Але коли їй показали японочку українського виробництва, аташе замахала руками: ні, ні! Не наша!
— Якщо етнографічну ляльку виготовляють у чужій для неї країні, це завжди відчувається, — сміється Людмила Гладун.
