Не можна не віддати належне майстерності Марчука-політика, його здатності знаходити компроміси, що дозволяють всім зберегти своє обличчя. Адже завжди можна знайти гасла, однаково зрозумілі і комуністам, і націоналістам. Під час зустрічі з виборцями в Чернігові днем опісля Євгена Кириловича (вкотре!) запитали про його ставлення до ОУН-УПА. Його нагадування про народ Іспанії, котрий знайшов у собі сили стати вище від ненависті, його заклики: «Давайте подумаємо про безвусих хлопців, яких обидві ворогуючі сторони вербували до своїх лави... Давайте не будемо тягнути наших мерців у майбутнє...» викликали оплески залу. З безлічі відповідей, що їх учасники зустрічі у Любечі та Чернігові дали кореспонденту «Дня» Валентині КУЗНЕЦОВІЙ , я спеціально вибрав думки пенсіонерів, які співчувають лівим: «Це енергійна, ділова людина, гідний політик. Я не знаю, чи голосуватиму за Марчука, але напевно буду проти Кучми і Вітренко... А ви знаєте, мені сподобався Євген Кирилович. Енергійна, розумна людина, хоча взагалі-то я надаю перевагу комуністам... У мене партійний стаж понад 30 років, я працював секретарем райкому. Я вірю цій людині».
Все це підтверджує безперспективність спроб контрольованих оточенням Президента ЗМІ представити Марчука правим і крайнім правим політиком, акцентуючи увагу на його прибічниках з цієї частини політичного спектра. Більш того, нинішній Президент старанно позиціонує себе саме як «нелівого», сором'язливо замовчуючи про своє власне місце на шкалі. Йому просто немає чого сказати. Він не правий і не лівий. Він ніякий. Можна навести слова лідера УРП Олександра Шандрука: «Марчук — не лівий і не правий. Він просто правий!». Євген Марчук зробив ставку на залучення прибічників практично всіх без винятку політичних напрямків, які існують в Україні. Не треба «злагоди»! Чи треба взагалі вимагати злагоди між представниками різних шарів суспільства, у яких об'єктивно різні інтереси? Чи не краще висунути гасло про необхідність громадянського договору між різними партіями, між суспільством і лідером? Сторони, що домовляються, не поступаючись своїми принципами, знаходять щось спільне і беруть на себе чітко визначенi зобов'язання.
З'їзд окреслив предмет подібного договору: безумовна довіра здатності Марчука очолити країну в її нинішньому становищі. Виступаючі не приховували: «Агітуючи людей, ми не займаємося роз'ясненнями теоретичного нюансу, ми говоримо їм «Ми за Марчука!» і вони стають нашими!.. Гострота моменту не дає можливості загострити увагу на теоретичних моментах». Навіть з виступів ораторів було видно, які різні люди вирішили (і наважилися!) підтримати Марчука. Виступ представника «Громади» не залишив сумнівів — навіть ця партія, керована досить амбіційними людьми, ставиться до кандидатури Марчука більш аніж доброзичливо. Дуже цікаве питання про соціальну базу Євгенія Марчука. У залі було чимало запрошених співробітників Кабміну, АП, міністерств і відомств. Втомлені некомпетентністю вчорашніх невдах, серйозно налякані агресивністю сьогоднішніх вискочок-«олігархів», вони сумують за грамотним, досвідченим керівництвом, яке знає толк у бюрократичній діяльності, вміє цінувати ретельнiсть і досвід апаратної роботи.
Береза Андрій Володимирович, останнє місце роботи — МВС, зараз у відставці: «З Євгеном Кириловичем познайомився, ще коли працював у Кабінеті міністрів. Я стикався з ним по роботі і можу сказати — це людина порядку, порядку якого він вимагає і від себе, і від усіх інших. Це насамперед розсудлива людина, вольова. Знає, що робити і як робити, не тільки як починати, а й як довести розпочате до кінця. Його вирізняють воля і владність. Уміє поєднувати різні стилі керівництва — від авторитарного до демократичного. Безумовно, вважаю його керівником сучасного типу».
З'їзд підтвердив: не можна протиставляти правих і лівих, роздуваючи ворожнечу між людьми. Всі прагнуть наведення порядку, елементарної організації життя країни. За деяким винятком, усі хочуть Україні добра, хоч і бачать це по-різному.
