Сьогодні в Швеції стартує командний чемпіонат Європи з шахів. Любителі цього інтелектуального виду спорту звикли бачити наших гросмейстерів у числі лідерів на будь-яких великих стартах, чи то індивідуальні, чи командні змагання. Руслан Пономарьов був чемпіоном світу 2002 року. Василь Іванчук переміг на чемпіонаті Європи-2004. Наша об’єднана команда вигравала світовий чемпіонат 2001 року і, звісно ж, в усіх іще не розвіялися приємні емоції від тріумфу на Всесвітній шаховій олімпіаді минулого року. Зазвичай у таких випадках прийнято говорити, що, мовляв, без підтримки національної федерації таких видатних результатів не було б... Однак на прес-конференції, яка відбулася вчора, провідні гравці й головний тренер збірної в один голос висловили недовіру Національній федерації шахів, «всупереч, а не завдяки якій стали можливими наші останні успіхи».
Шахісти не розуміють процесів прийняття рішень, які відбуваються у федерації, не можуть отримати потрібну інформацію і навіть елементарно запросити керівництво до діалогу. У «матеріальному» еквіваленті ці претензії зводяться до нездатності і небажання національної федерації знайти спонсорів і меценатів, організувати збори, виплатити, нарешті, призові за перемогу і забезпечити матеріально-технічну базу. Тобто виконувати ті менеджерські функції, заради яких вона, власне, й існує. От і доводиться збірникам їздити перед серйозними змаганнями по комерційних турнірах від Канади до Китаю — гроші на життя заробляти, повертаючись за два дні до чемпіонату Європи. Адже шахи — психологічний вид спорту. Тут до піку форми хлопців треба вміло підвести, і акліматизація важлива і ряд інших нюансів... Але забезпечити чемпіонам світу і Олімпіади гідний відпочинок і повноцінний збір федерація не в змозі.
Шахісти розуміють, що в нинішніх умовах держава просто не має можливості повністю фінансувати своїх спортсменів. (На даний момент найкращих, до речі, у своєму виді спорту у світі. — Авт.). Але коли й рідна федерація знаходиться у бездіяльності, то починають діяти самі шахісти. До Швеції не поїхав один з лідерів збірної Руслан Пономарьов. Поки що для профілактики і поки що тільки він. Про відсутність патріотизму і не йдеться. Просто у нього, що називається, серце болить за його вид спорту. Інакше не став би він з партнерами по команді ініціювати пропозицію Кабінету Міністрів прирівняти шахи до пріоритетних олімпійських видів спорту, що дало б можливість не лише створити більш прийнятні умови для підготовки збірної на державному рівні, але і дати сигнал потенційним спонсорам і меценатам. «День» в зв’язку з цим поцікавився у збірників — чи не мають наміру вони змінити федерацію і виступати під іншим прапором, адже для цього не треба навіть міняти громадянство. Хлопці запевнили, що незважаючи на пропозиції, що їм деколи надходять, вони залишаються патріотами України. А Володимир Тукмаков додав, що цей фактор є найбільш небезпечною спокусою не так для «зірок», що вже сформувалися, а більше для батьків іще тільки потенційних «зірочок»: «Батьки інвестують енергію, час, гроші. А допомоги у відповідь не отримують. Так що, можливо, ми ще й почуємо про наших вихованців, але про тих, які захищають прапор Швейцарії, наприклад», — говорить він.
Склад збірної України на чемпіонатi Європи в Гетеборзі: Василь Іванчук, Олександр Моїсеєнко, Павло Ільянов, Сергій Карякін (всі олімпійські чемпіони), Юрій Кузубов.
