Відмітною рисою МВФ завжди була його здатність реагувати на зміни. Фокус МВФ залишається у сфері макроекономічної політики, яка сприяє безперервному зростанню. Проте у відповідь на потреби, ясно продемонстровані нещодавніми фінансовими кризами, Фонд став приділяти більшу увагу створенню надійних фінансових систем, хорошій керованості і прозорості.
Однак управління кризовим ситуаціями залишається нашим найвідомішим видом діяльності. Ми беремо участь як у вирішенні ситуацій, які широко висвітлюються на грані економічного колапсу, так і у наданні менш помітної допомоги країнам, які борються за зростання і підвищення конкурентоздатності на зовнішніх ринках. Будучи саморегульованою інституцією, МВФ постійно коректує свої рекомендації й позики. Однак щодо криз, то краще їм запобігати, ніж доводити ситуацію до кризової. Тому ми модернізуємо наші позики, щоб краще обслуговувати всі країни-учасниці.
Ключовим питанням міжнародної монетарної стабільності є проблема режиму обмінних курсів валют. Зараз жваво обговорюється питання про роль євро при реалізації його повного потенціалу як провідної резервної валюти. З цим пов’язана значна діяльність щодо реформи архітектури всієї міжнародної фінансової системи, яку проведено після нещодавніх криз в Азії та на інших ринках, що розвиваються. Цю діяльність необхідно продовжити, попри те, що зараз економічний прогноз на майбутнє більш оптимістичний. Тут МВФ відіграє провідну роль у ряді областей.
Створення сприятливих умов для світових фінансових потоків — це життєва необхідність. Тому Фонд виступає за повну й організовану лібералізацію пересування капіталів навіть за допомогою внесення змін до нашого статуту. Для запобігання хаосу Фондові можна було б дозволити сприяти відстрочці судових дій кредиторів у найскладніших боргових кризах.
Незважаючи на те, як багато МВФ робить для підтримки економічного зростання та фінансової стабільності, системних криз все-таки не можна уникнути повністю. Звідси випливає необхідність міжнародного кредитора, до якого б зверталися лише у крайньому разі для забезпечення ліквідності — коли світові кредитні можливості виснажені. Хоч МВФ найбільшою мірою відповідає цій ролі в існуючій міжнародній фінансовій системі, у кризах 1997-98 років його ресурси було спустошено до критичної позначки.
Що може статися у випадку справді системної глобальної кризи? МВФ, як і центральний банк на національному рівні, може бути уповноважений скористатися своїм міжнародним резервним активом. Він зможе провести ін’єкції у міжнародну ліквідність за допомогою створення й розподілу активiв, які б відзивалися, коли криза слабшає.
Тут, однак, приховано системну небезпеку, яка спричиняється бідністю. У співпраці зі Світовим Банком та державами-членами МВФ фонд заснував «Ініціативу для бідних країн з великими боргами» (Initiative for Heavily Indebted Poor Countries — HIPC) для надання широкомасштабної допомоги найбіднішим країнам у полегшенні боргового тягаря. МВФ також запровадив нову форму концесійних позик — «Кошти для зменшення бідності та збільшення зростання» — для залучення міжнародних агентств до співпраці з урядами та громадянським суспільством у бідних країнах щодо розробки заходів стимуляції зростання та зменшення бідності.
Всі ці проблеми об’єднує одна риса — це необхідність пошуку глобальних рішень для глобальних криз. Наше покоління — перше, яке здатне впливати на глобальні питання за допомогою добровільної міжнародної співпраці, без залучення військової або імперської сили. Для досягнення цієї мети необхідна послідовність у прийнятті економічних рішень та вияві політичної відповідальності, яка не знає прецедентів.
Небезпеки, що підстерігають нас у разі, якщо цю можливість буде зігноровано, проілюстровані невдачею на початку нового раунду торгових переговорів на зустрічі Всесвітньої торгової організації у Сієтлі. Індустріальні країни не змогли зробити жодного кроку до усунення торгових бар’єрів на шляху експорту з найбідніших країн з великими боргами.
Ця невдача створює небезпеку того, що рішення щодо списання боргів бідних країн можна розглядати як знущальницьке. Недостатньо пробачити борг — найбідніші країни повинні мати можливість експортувати, розвиватися і зменшувати бідність.
Йдучи з МВФ, я жалкую про те, що ми не досягли великого прогресу в отриманні підтримки для проведення інституційних змін, необхідних для удосконалення і кращого сприйняття політичної звітності у МВФ. Створення міжнародного Валютного і Фінансового комітету, органу міністерського зразка, перше засідання якого відбудеться у квітні 2000 року — це крок у правильному напрямі, але світ вартий кращого.
Замість чисто дорадчого комітету потрібно заснувати повноправний орган, який було передбачено у документах МВФ 25 років тому. Таким чином МВФ зможе отримати відкрито законну політичну підтримку наших акціонерів. Інша пропозиція: щодва роки замінювати зустрічі «великої сімки» зустріччю глав держав і урядів близько 30 країн, які мають виконавчих директорів у раді МВФ або Світового банку.
Колективні рішення, прийняті під егідою міжнародних фінансових інституцій, мають розглядатися як законні. Важливо розуміти провідну роль, яку МВФ зіграв у визначенні шляху до більшого добробуту та стабільності. Світ не повинен забувати про це при розробці світових правил та визначенні інституцій, уповноважених їх контролювати.
ДО РЕЧI
До наступного вівторка планує працювати в Україні місія Міжнародного валютного фонду на чолі з Мохаммадом Шадман-Валаві, що прибула у понеділок до Києва. Українська сторона наполягає на продовженні діалогу про поновлення програми розширеного кредитування EFF і про реструктуризацію зовнішнього боргу України (попередня місія МВФ, що працювала у Києві у середині січня, не погодилася дати Раді директорів МВФ позитивних рекомендацій про поновлення фінансування України). Однак на цей раз перший віце-прем’єр Юрій Єхануров заявив журналістам, що дуже сподівається на те, що питання про поновлення кредитування України за програмою EFF Рада директорів МВФ розгляне вже на початку березня. Ще б пак, Україна, яка має зобов’язання щодо погашення тільки у цьому році біля $ 3,2 млрд. зовнішнього боргу, вкрай зацікавлена у позитиві діалогу зі стратегічним фінансовим партнером в особі МВФ, оскільки інакше офіційному Києву, м’яко кажучи, не бачити ні самої розширеної програми EFF, ні кредитних ліній інших міжнародних фінансових організацій, ні, власне, такої необхідної сьогодні успішної реструктуризації зовнішніх боргів перед рядом іноземних кредиторів. І поки глава нового реформаторського уряду Віктор Ющенко долетить до Києва із Лондона, перший віце-прем’єр готовий уже «провести роботу» з прибулими місіонерами МВФ і серйозно обговорити з його головою Мохаммадом Шадман-Валаві невиправдану (і, схоже, невипадкову) «вільність» західних журналістів, а саме — появу у газеті Financial Times низки звинувачувальних публікацій на адресу українського Нацбанку, які, за словами Ю.Єханурова, «не мають під собою ніяких підстав». Крім того він заявив, що місія Міжнародного валютного фонду (МВФ), яка працює у Києві, розгляне можливості рекомендувати Раді директорів Фонду відновити фінансування України за програмою EFF до завершення аудиту Національного банку України, що проводить Price Warehouse Coopers у зв’язку з обвинувачувальними публікаціями у британській газеті «Financial Times» (аудит може тривати два місяці).
Тим часом виконавчий директор МВФ Мішель Камдессю пішов зі свого поста 14 лютого. У всьому світі розгорнулася дискусія щодо того, хто стане його наступником і про майбутнє МВФ. «Йдучи», Мішель Камдессю запропонував свою оцінку ролі МВФ у світовій економіці. Безумовно, вона викличе інтерес і в Україні, оскільки відносини з МВФ — добре це чи погано — стали ключовими компонентами макроекономічних перспектив і внутрішньополітичної ситуації в країні.
