Масштабним і багатолюдним вийшов вечір у Театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра, присвячений 70-річчю фундатора цього унікального сценічного колективу — Едуарда Митницького.
Неабияка розтягнутість всього заходу зрозуміла: кількість тих, хто так чи інакше хотів привітати ювіляра, перевершувала будь-які межі, прийнятні для подібних акцій. Бо без Едуарда Марковича важко собі уявити не лише Театр на Лівобережжі, але й український театр загалом. Його «Гамлет» і «Варшавська мелодія» — спектакль, у якому фактично було відкрито прекрасний талант Ади Роговцевої, — давно стали класикою. Митницький, взагалі, режисер за своєю глибинною вдачею та долею. Поставивши собі щось за мету, він втілював її в життя, які б перешкоди не стояли на шляху. У повній мірі це стосується його театру. Митницький розпочав створювати його в найнесприятливіший час — наприкінці 70-х, без будь-яких надій на те, що новий колектив матиме дах над головою, що його поважатиме влада і подібне. Але відданість покликанню, своєму ремеслові — взяла гору, і нині Театр на Лівому березі — один із найкращих у нашій країні.
Хист і талант Митницького полягають ще й у тому, що він уміє плекати й давати путівку в життя новим обдарованим особистостям. В ювілейний вечір привітання від його учнів і колег, котрі також багато чого в нього навчилися, приходили зі США, Німеччини, Росії, Казахстану. Спектаклі Дмитра Богомазова, Юрія Одинокого, — режисерів, котрі пройшли школу Митницького — вже неодноразово ставали сенсаціями сценічного життя.
Здається, феномен Едуарда Марковича саме в цьому й полягає. З крутою, справді режисерською натурою уживається щедрість щирого майстра, з твердою принциповістю — любов до публіки, розуміння уподобань глядача. На таких контрастах і звучить мелодія Митницького, мелодія його неординарної сценічної долі. Iнформацiю пiдготував Дмитро ДЕСЯТЕРИК , «День».
