Дата не ювілейна, а тому гучного святкування не планується, хоча у Театрі ім. І. Франка буде день відкритих дверей, і всі, хто захоче зможе особисто привітати іменинника. Не любить він помпезності, і коли була жива його мати — Марія Григорівна (яка теж святкувала день народження 27 серпня), то збігав із Києва і їхав до Львова. Ця традиція Ступок разом святкувати подвійний день народження у родинному колі була впродовж десятиліть, та два роки тому обірвалася земна стежина Марії Григорівни, і для Богдана Сильвестровича цей день став із гірким присмаком... Ми поспілкувалися з актором по телефону, щоб першими нашим читачам повідомити про творчі новини, які готує у новому сезоні Театр ім. І. Франка, очолюваний Богданом Сильвестровичем, а ще дізнатися про його особисті плани, пов’язані з кіно.
— 27 серпня знакова дата, — каже Б. Ступка, — бо саме в цей день народилися: мій улюблений письменник і «патрон» нашого театру Іван Франко, а ще американський письменник Джек Лондон, легендарна актриса Фаїна Раневська і моя мати, а тому мені пощастило опинитися у дуже поважній компанії. Стараюся тримати марку. Відпочивати ніколи — ще багато треба зробити і в театрі, і в кіно. Ми, франківці, перші з театральних колективів столиці розпочнемо сезон. Цього року він у нас ювілейний — 90-й. Пригадаємо корифеїв, майстрів минулого й розкажемо глядачам про творчу команду, яка сьогодні працює у театрі, а урочистості проведемо навесні. На Першому Національному телеканалі вже відзнята стрічка «І сто лицарів навколо велетенського столу», яка присвячена творчості видатного режисера Сергія Данченка, а на каналі «Культура» підготовлена документальна картина про легендарну актрису «Наталя Ужвій. Невідомі сторінки життя». До ювілею підготуємо кілька телепрограм про франківців сьогодні.
За традицією, сезон розпочнемо з української класики — 4 вересня запрошуємо публіку подивитися лицарську баладу «Назар Стодоля» за Т.Шевченком. А перша наша прем’єра відбудеться 25 вересня — виставу «У неділю рано зілля копала...» за О. Кобилянською (п’єса Н.Нежданої) ставить Дмитро Чирипюк. У ній зайняті актори: Оксана Батько, Олена Фесуненко, Олександр Форманчук, Петро Панчук, Віра Музур та інші. У листопаді відмітимо ювілей Володимира Нечепоренка.
Для бенефісу актора режисер Юрій Одинокий репетирує п’єсу «Дивна пригода із містером Кеттелом» Джона Пристлі, а партнеркою Нечепоренка виступить Поліна Лазова. До Різдвяних та Новорічних свят покажемо для дітей казку «Попелюшка» (текст пише відомий український поет і драматург Юрій Рибчинський, а музику молодий композитор і співачка Вікторія Васалатій, яку глядачі запам’ятали по мюзиклу «Едіт Піаф. Життя в кредит»). Для маленьких глядачів підготуємо казку «Котигорошко» (музика І. Небесного, текст А. Навроцького). Про дорослих ми теж не забули: у нашому творчому портфелі лежать п’єси «Місяць для пасинків» Ю. О’Ніла та «Фредерік, або Бульвар злочинів» Е.-Е.Шмітта. Шекспірівську «Бурю» на нашій сцені поставить Сергій Маслобойщиков. А ще вже багато років я мріяв, щоб у нашому репертуарі з’явився мюзикл, і нині над «Українським романсом» про чотири пори року працює режисер Олександр Білозуб.
— Богдане Сильвестровичу, а коли ви запросите на новосілля, яке вже багато років чекають театрали, чи відкриється Мала сцена у цьому сезоні? Є й привід — ювілей театру!
— Цього року ми будемо відзначати ще один ювілей — 20-річчя, як закрита Мала сцена. Начальники приходять і уходять, багато обіцяють, а ми чекаємо. Колеги, щоденно проходячи біля Малої сцени називають її «франківським будмайданчиком комунізму»... У нас велика трупа й ще одна сцена нам дуже потрібна, тоді могли б показувати більше вистав, задіяти акторів у різних постановках, бо не секрет, що без роботи творчі люди навіть хворіють.
— Як вам працюється з Отаром Іоселіані і в яких ще кінопроектах зможуть побачити вас глядачі?
— Нещодавно я повернувся з Тбілісі. Там проходили зйомки нового фільму Іоселіані «Шантрапа». Це грузинсько-французько-український кінопрокт. Стрічку продюсують Олег Кохан (SOTA Cinema Group, Україна) і Мартін Маріньяк (Pierre Grise Productions, Франція). З Отаром Іоселіані я вперше працюю. На майданчику він постійно імпровізує, і уся команда по ходу з’йомок переписує сценарій. Головну роль Ніколаса в картині виконає грузинський актор Дато Тарієлашвілі (його глядачі запам’ятали по фільму «Ранок понеділка»), а у мене невеличка роль. Я граю історичний персонаж — Бориса Фірсова ( у радянські часи він був головою Держкіно, а потім став послом у Франції). Мій герой допомагає Ніколасу виїхати із СРСР та укласти угоду на зйомку фільму з французькими продюсерами. У стрічці знімаються грузинські актори: Гіві Сарчемілідзе, Ніка Енделадзе і Таміла Карумідзе, а з України я один. Наступні натурні зйомки пройдуть у Парижі. Працювати з Отаром Іоселіані дуже цікаво і думаю, що і фільм сподобається глядачам. А ще москвичі запросили мене знятися у картині «Одного разу у Ростові». В основі сюжету лежать реальні події 1960-х, коли вибухнув страйк у Новочеркаську і люди були потоплені у крові. На робочому столі в мене лежать ще кілька сценаріїв, але я ще не дав згоду бо чогось цікавого в них не побачив. Треба зазначити, що світова криза вдарила і по кінематографу, і чимало проектів заморозили. Втім, після чорних смуг завжди наступає біла. Я впевнений, що поступово відродиться український кінематограф і тоді зможу попрацювати і на цій ниві.
