Здавалося б: де Карлові Вари, а де Грем’яче — село на межі Волинської й Рівненської областей! Та й тут, і там пробило із землі джерело з однаковою мінеральною водою. Насичену йодом, її можна назвати «живою» для обпалених «мирним» чорнобильським атомом дітей з волинських поліських сіл: санаторій «Пролісок» визнаний базовим для їхнього оздоровлення. Але вже три місяці тут — сонне царство, кабінети, у яких повертають здоров’я, порожні, а дію «штучного сонця», придуманого науковцями з Харкова, директор випробовує на собі.
Кожну «живу» сторонню душу в «Проліску» зустрічають із неприхованим інтересом: а може, потенційний відпочиваючий?.. Санаторій належить до обласної комунальної власності, але перебуває на госпрозрахунку: твоє те, що заробив. Наразі матеріально його кишеню поповнюють здебільшого бізнесмени середнього рівня з Києва та Харкова. Відкривши для себе цю чудову місцину посеред соснового лісу, прибувають на «уїк-енд»... Першу добу, захмелілі від чистого повітря, «тупо» відсипаються. На другу починають гуляти алейками й лише на третю виявляють інтерес до «культурної програми». Навіть такої (на 3-5-7 днів) перерви в робочому ритмі виявляється достатньо для відновлення сил. Віддаленість від цивілізації на якості життя не відбивається: достатньо люксів і напівлюксів, а власне санаторій — це ціле закільцьоване в єдину систему містечко.
— Добре, що повністю автономні, ні від кого не залежимо. Але не можемо — для економії! — тимчасово не опалювати бодай кілька корпусів, — зітхає директор Валентина Іванівна Касарда.
Шеф-кухар, миловидна балакуча жіночка, котра (як більшість тут працюючих) добирається в санаторій за п’ять кілометрів з рівненського села (велосипедом, а взимку й пішки), признається: цього року вперше пережили переляк — залишаться без роботи... А це в умовах місцевого тотального безробіття, як кажуть, «чревато». Власна оригінальна кухня з волинським акцентом, — одна з «родзинок» «Проліска». Щоденне меню можна читати як захоплюючу кулінарну книгу. Все, як кажуть, своє: і мед (є пасіка), і м’ясо (тримають півсотні свиней), свої овочі, своя пшениця, тому й хліб смачний, що борошно завжди свіжозмелене. До салатів додають місцеві їстівні рослини, а компоти готують із ягід. Завдяки санаторію виживає й місцеве населення. Маючи у власності сто гектарів землі, виділяють взамін за здане молоко сінокоси, приймають від людей телятину (з неї та риби має на 90 відсотків складатися санаторне оздоровче меню). Власне, і питна вода (а на ній усе готують) тут на такій глибині, що вже може вважатися цілющою, і це відзначають усі відпочиваючі.
Навіть якби не було ще й унікальної лікувальної бази (про що розповідь пізніше), вже можна задатися питанням: чому можливості санаторію, просто золоті для самих волинян, не використовуються нині взагалі?
За наслідками аварії на Чорнобильській атомній Волинь входить до числа найбільш постраждалих регіонів. Майже кожен її шостий мешканець може бути віднесений до категорії постраждалих... У області прийнято регіональні програми комплексного медико-санітарного забезпечення осіб які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, і організації санаторно-курортного лікування та оздоровлення населення. Цифри вражають. Серед ліквідаторів здоровими визнано лише 7,2%, серед евакуйованих — всього 11,1%... Лише 20 (!) відсотків дітей, які проживають на радіаційно забрудненій території (на Волині таких три райони, та звісно, для радіації кордонів нема...), за результатами медичних обстежень у 2002 році визнано здоровими... За десять останніх років у 2,5 раза побільшало хвороб ендокринної системи, у два рази — системи кровообігу, в 1,8 раза — розладів психіки, у півтора — хвороб сечостатевої системи... Причинами інвалідності серед постраждалого населення Волині найчастіше є новоутворення — 57,7%. Безумовно, як сказав один із причетних до вирішення на Волині «чорнобильських» проблем, «картина не дуже радісна».
Як санаторій матері й дитини, розташований у звичній нам кліматичній зоні (вже не треба переживати акліматизацію, та й не всім море на користь), «Пролісок» може бути рятівним кругом «чорнобильсько-волинським» дітям. Тут лікують (надаючи понад 30 різних процедур) хвороби ендокринної системи, органів травлення, дихання, опорно-рухового апарату, нервової системи. Торік запустили в дію свою «гордість»: свердловину власної мінеральної води з мінералізацією солей, які є аналогом розсолів курорту в Карлових Варах. Йодо-бром-хлоридно-натрієві ванни не одного поставлять на ноги.
— А ще ж маємо ванни кисневі, з травами, вівсяні, хвойні, а хвою не використовуємо суху, а заварюємо свіжу, — каже Валентина Іванівна.
Завозять водичку (перший і шостий номер) з Моршина. Працює не просто фітобар, а фотонний бар, в якому лікувальну дію чаїв підсилюють у кілька разів, додають до них мед з власної пасіки... Плідною виявилася співпраця з науковцями Харківського медуніверситету, завдяки якій отримали багато цікавих апаратів для лазеротерапії (звідси у кабінеті директора й так зване «штучне сонце»). Пропускаючи дітей через лазерні матриці, фотонні душі, до мінімуму звели інфекційні та респіраторні захворювання. Є в «Проліску» розробки, якими в Україні користується лише славетна клініка Козявкіна в Трускавці. Там переважно лікуються діти з багатих європейських країн, а тут, де доступна база, три місяці мертвий сезон...
Каменем спотикання став прийнятий Закон про бюджет, у якому в 2004 році передбачено централізоване постачання путівок. Воно б і добре, каже Касарда, якби було задіяно вчасно... Наче мета й благородна: щоб взяти участь в аукціоні-тендері путівок, здравниця має досягти належного рівня. Отримати акредитацію, різні сертифікати, дозволи й погодження... І за все це плати чималі гроші. «Пролісок» має ліцензії, акредитований по вищій категорії, таку ж високу оцінку отримала і його біохімічна лабораторія, та й при цьому не від нього залежить початок (точніше продовження) санаторного сезону...
Лише на початку березня в Міністерстві з надзвичайних ситуацій провели тендер, в якому взяло участь 260 оздоровчих закладів, серед них сім з Волині. Результати мали бути оголошені 12 квітня, та щось там перенесли... Оскільки тендер двоступеневий, взагалі невідомо, коли те оздоровлення почнеться.
— Оздоровча програма на зимові канікули пропала, — констатує начальник управління в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації Микола Комар. — Більше того: області взагалі ще не доведено суму на оздоровлення в 2004 році...
Коли верстався бюджет, до пропозицій з місць не прислухалися. Поставили перед фактом. Волинь зверталася в Київ, щоб прискорити процес і зробити перекидання коштів, бо на окремі програми вони зайві, а на оздоровлення, на безкоштовні рецепти — замало.
— І нема куди від людей ховатися, — розводить руками Микола Панасович...
Управління готувало звернення й у Кабмін, і у Верховну Раду, а сесія Волинської обласної ради їх підтримала. Зверталися з листом у Міністерство в справах сім’ї та молоді, щоб підтримати «Пролісок». Відповідь на рівні «питання вирішується» надійшла лише з Міністерства з надзвичайних ситуацій.
— З’єднали під одним дахом пожежників, рятувальників, «чорнобильців» і т.п. І добре, якщо розмовам про наші проблеми на засіданнях у столиці буде присвячено хоч п’ять відсотків часу, — визнає начальник волинського «чорнобильського» управління.
Маючи унікальну оздоровчу базу, Волинь має ще й одну з найнижчих в Україні заробітну плату. Волинянам не догнати киян чи харків’ян, яким ціна путівки не видасться «захмарною»... Влітку дитяча путівка в «Проліску» коштуватиме від 45 до 140 гривень на добу. З одного боку, волинянам явно дорого (хоча це й найнижчі ціни серед закладів такого типу). А з іншого — хіба поїхати на море чи в гори (котрі невідомо як «переварить» ваш організм) буде дешевше?! Все ж Валентина Іванівна Касарда з острахом чекає літа. Здається їй, що при такій постановці питання, коли занадто скорочені витрати на «чорнобильські» програми (а проблем зі здоров’ям у її земляків більшає), зцілитися в «Проліску» буде по кишені усім, крім місцевих хворих дітей...