Сьогодні в Київ прибуває віце-прем’єр Росії Ігор Сєчін, якому голова російського уряду Володимир Путін, за словами українського прем’єра Миколи Азарова, доручив обговорити з урядом України питання обгрунтування формули ціноутворення на газ для України.
Що ж приготувала до переговорів українська сторона на чолі з першим віце-прем’єр-міністром і міністром економічного розвитку та торгівлі України Андрієм Клюєвим? Мабуть, найдієвіша наша «заготівка» — потепління і, як наслідок, істотне зниження споживання газу. Руки, хоч і не зовсім розв’язані (квітень — традиційно період початку закачування газу до підземних сховищ), але все-таки вільніші, ніж під час тріскучих морозів. Другий аргумент для Сєчіна прискорено готує Генпрокуратура, розслідуючи історію підписання чинних газових формул і контрактів. Якщо гостю покажуть і доведуть, що є істотні підстави для визнання газових контрактів нелегітимними (підписаними на порушення національної процедури) й однобічного їхнього розірвання Україною, то це могло б якось вплинути...
Українська прокуратура старається щосили. Кримінальні справи порушено проти екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Потрапив під «роздачу» й екс-голова «Нафтогазу України» Олександр Дубіна, котрий і без того поплатився за ці контракти своїм здоров’ям. У справі є підготовлений СБУ розрахунок збитку, завданого Україні в результаті підписання цих угод. І, схоже, для більшої переконливості відповідні матеріали збираються позбавити грифа «таємно» й зробити публічними. А яке рішення прийме суд — можна не сумніватися.
Ще один аргумент на українсько-російський газовий «стіл» виклав, перебуваючи в Китаї, прем’єр-міністр Микола Азаров. За його словами, сказаними в інтерв’ю агентству «Блумберг», «після піврічних переговорів у лютому цього року було підписано угоду між Україною та Росією про постачання 4 мільярдів кубометрів газу для української хімічної промисловості за ціною 170 дол. за тисячу кубометрів».
Азаров пояснив, що це дозволило «напередодні весняно-польових робіт забезпечити виробництво мінеральних добрив за прийнятними цінами» (у першому кварталі цього року ціна для промислових споживачів становила близько 264 дол. за тисячу кубометрів). При цьому він не сказав, що було обіцяно Росії натомість. (А раптом нашою ціною став продаж Одеського припортового заводу?) Мабуть, прем’єр мріє про справедливу ціну для всієї промисловості, а не лише для підприємств Дмитра Фірташа. На його думку, вона мала б становити близько 200 дол. за тисячу кубометрів. Вочевидь, така ж планка поставлена українському переговорникові Андрію Клюєву. Чи візьме він цю «висоту»?
Коментуючи можливі підсумки переговорів, що починаються сьогодні, відомий енергетичний експерт Олександр Нарбут сказав «Дню»: «Головна мета переговорів Клюєва із Сєчіним — це імітація деякого варіанту розв’язання проблеми. Адже Путін не може не усвідомлювати, що болгарський сценарій може бути реалізований і Україною, — до цього може призвести кримінальна справа імені Тимошенко. А якщо контракти від 19 січня 2009 року, що є чинними до 2013 року, будуть розірвані, тоді набирає чинності Міжурядова угода України та Росії від 2001 року «Про гарантії транзиту російського природного газу до Європи». У ній чітко сказано, що сторона не повинна припиняти постачання газу, й зазначено ціну в 80 дол. за тисячу кубометрів. Це єдина на даний момент правова база, що регулює відносини сторін».
«Ми зараз виходимо з опалювального сезону, й витрата газу починає нестримно скорочуватися, — продовжував експерт, — З іншого боку, є ще й якісь запаси газу в сховищах, що дозволяють не квапитися із закачуванням для наступного сезону. Така комбінація створює Україні простір для маневру. Чи вистачить політичної волі? Це я не беруся передбачати. Поки що ми не бачили однозначних і жорстких дій, спрямованих на відстоювання національних інтересів України. А Сєчін матиме абсолютно чіткі інструкції й проводитиме відому лінію: ціну можна знизити лише в разі руху України до Митного союзу... Але існує й ще один варіант. Це — створення спільного підприємства, до якого Україна внесе свою газотранспортну структуру. На тлі активного бажання української сторони змінити газові контракти, аж до їхнього розриву, російська могла б понизити планку своїх вимог від злиття до створення спільного підприємства «Нафтогазу» й «Газпрому». Тоді можна було б говорити про поширення на Україну внутрішніх російських цін і про рівнодохідність підприємств обох країн. Щоправда, Президент демонструє досить тверду позицію, не погоджуючись створювати СП інакше як на паритетних засадах, тобто 50:50. Але якщо нам запропонують такий варіант? Цей сюжет я б не відкидав, хоча зрозуміло, що якихось конкретних рішень на даному етапі бути не може. Але пошук компромісу може піти досить далеко».
