Неординарність експозиції полягає в тому, що вона цілком
і повністю присвячена футболу й представлена в рамках Всеукраїнської програми
«Наша мета — 2002! Разом до перемоги!» за підтримки Федерації футболу України
та Спілки журналістів України.
Звичайно, назва виставки — «Відродження футболу» — у світлі
нещодавньої прикрої поразки національної збірної України виглядає не зовсім
актуальною. Однак у автора є поважна причина: демонстрація його робіт розпочалася
1 вересня — за день до такої образливої та принизливої невдачі збірної
України. Запланована дата закриття виставки — 10 вересня, тож у вихідні
ще можна завітати в Український дім, тим паче, що вхід на експозицію безкоштовний.
А подивитися, повірте, є на що. Роботи Михайла Чернiчкіна
охоплюють в основному три останніх роки, на які припало відродження українського
футболу. Головна тема автора — матчі збірної України та київського «Динамо»,
в яких наш вітчизняний футбол затверджував себе на великій європейській
арені. І кожне фото — маленький шедевр...
Я зателефонував у київську філію інформаційного агентства
«Рейтер» — нинішнє місце роботи Михайла Чернiчкіна, з проханням про інтерв’ю.
— Мені дуже приємно, що вам сподобалася виставка, — каже
Михайло. — Взагалі радує вже те, що зал не порожній. Буквально вчора я
зайшов «до себе в гості» й навіть здивувався непоганій відвідуваності мого
витвору. Щоправда, чималу частину відвідувачів становлять наші колеги —
журналісти, але й це свідчить багато про що.
— Це перша виставка у Вашій діяльності?
— Ні, у 80-х роках зробив експозицію на спортивну тематику.
Але вона була «чорно-білою», та й робіт було трохи менше — 100. На теперішній
виставці представлено 120 знімків. До речі, вже в перші дні роботи «Відродження
футболу» не обійшлося без цікавої ситуації. Минулої п’ятниці президент
ФФУ Григорій Суркіс урочисто відкрив виставку, а наступного дня без мого
відома більшість робіт перевезли на НСК «Олімпійський» у президентську
ложу. Пізніше, дивлячись по телевізору репортаж про матч з поляками, із
здивуванням побачив за спиною Президента свої фотографії. Взагалі, всю
суботу та неділю вони провисiли там — два дні виставки, вважайте, в мене
«вкрали». Я спробую зробити «хід» у відповідь — хочу добитися продовження
експозиції на два дні.
— Михайле, Ви виключно спортивний фотожурналіст?
— Що ви, для агентства «Рейтер» я знімаю практично все
— починаючи вiд весняної посадки картоплі й закінчуючи дипломатичними прийомами
на найвищому рівні. Я просто дуже люблю футбол.
— Які види спорту, суто з професійної точки зору, знімати
легше, а які — важче? Я, наприклад, чув, що теніс знімати досить складно.
— Не сказав би... Мені, навпаки, теніс знімати дуже легко.
Трохи важче з ігровими і контактними видами спорту. Дуже люблю фігурне
катання...
— У Вашої нинішньої виставки є ідея, що об’єднує?
— Ви знаєте, незважаючи на таку гарну назву «Відродження
футболу», я все ж таки намагався показати свої найкращі «футбольні» фотографії
за останні роки. Хоча ви не могли не помітити, що левову частку виставки
становлять знімки футболістів у жовто-синій формі — гравців збірної України.
Звідси й головна ідея виставки.
— Михайле, Ви давно працюєте в агентстві «Рейтер»?
— Вже 9 років, а раніше були Телеграфне агентство Радянського
Союзу (ТАРС) і агентство ДІНАУ.
— Співпраця з «Рейтер» означає те, що Ваші фотографії
можуть публікуватися в усьому світі?
— В принципі — так, але фактично це буває рідко. Просто
останній рік був для мене дуже вдалим: було опубліковано близько десяти
моїх фотографій, звичайно, не лище спортивних, у таких іменитих виданнях,
як «Finanсial Times », «The Guardian », «The Times».
— Знаю, що Ви їдете в Сідней. Це, напевно, вже не перші
Олімпійські ігри у вашій кар’єрі...
— Мені пощастило також безпосередньо спостерігати за Олімпіадою
в Москві (тоді я працював у ТАРС) і, зовсім нещодавно, за зимовими Іграми
в Нагано-98.
— І який форум запам’ятався більше?
— На мою думку, літню й зимову олімпіади навіть не можна
порівнювати. Це абсолютно різні вагові категорії, якщо хочете. У Нагано
було все надто передбачувано (з точки зору роботи mass-media), навіть нуднувато.
А Москва — інша справа: яскраво, мальовничо, весело, море вражень.
— Дозвольте спитати як уболівальник уболівальника, на
що можуть розраховувати наші олімпійці в Сіднеї?
— Це дуже делікатна тема. Я буваю на різних турнірах, змаганнях
і крізь об’єктив моєї фотокамери іноді проглядається дуже великий потенціал
багатьох наших спортсменів. Але останнім часом все частіше став помічати,
що вболівальники, а до них, звичайно, відношу й себе, дійсність сприймають
неадекватно. Покладаєш на команду великі надії, але на самому турнірі відбувається
все навпаки. Тому, гадаю, буде краще, якщо оцінювати події трохи критичніше.
Успіх прийде до терплячих і обережних.
— Будемо пильнувати, але все ж побажаємо нашій збірній
успіхів в Австралії, а Вам — нових фотовиставок за підсумками Олімпіади-2000
в Сіднеї.
