Учора в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка пройшла урочиста церемонія нагородження цьогорічних переможців Міжнародного конкурсу з української мови. Він проводиться вже всьоме. Його організатори — Ліга українських меценатів, Міністерство освіти і науки України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство оборони України та Міністерство культури і туризму України — ставлять собі за мету — підвищити рівень знань з української мови та піднести її престиж серед учнів та студентів країни. І, треба сказати, досягають цього дуже практичним способом — за призові місця у змаганнях призначається грошова винагорода. Наприклад, за перемогу на загальнонаціональному рівні премія третьокласника становить дві тисячі гривень, а одинадцятикласника — сім. Як результат, понад п'ять мільйонів учасників.
Про перебіг та особливості цьогорічного мовного марафону «День» спілкувався із співголовою Координаційної ради конкурсу Михайлом СЛАБОШПИЦЬКИМ.
— Були побоювання, що цей конкурс не відбудеться, оскільки несподівано з числа організаторів вийшла Фундація Петра Яцика (Канада). Але більшу частину фінансових зобов'язань перебрав на себе президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій. Міністерство культури і туризму України виділило нам 30 тисяч гривень. Держава хоч і бере участь у змаганнях, проте вона практично не допомагає «живими» грошима. Згідно з наказом міністра освіти і науки України усі школи, незалежно від мови викладання, повинні брати участь у цьому мовному марафоні. Крім того, призи (цього року це електронні словники з української мови та опішнянська кераміка) українцям, які живуть за кордоном, передають посли України у тих країнах, оскільки серед наших організаторів МЗС. До речі, цього року конкурс відбувся аж у 23 країнах світу! Такого ще не було! Навіть з Іспанії, де живуть наші бідні заробітчани, приходили листи. Багато учасників з Росії: тотально з Татарстану, Кубані... Така географія пояснюється кількома факторами. По-перше, змагання проводиться всьоме і час працює на нас. Крім того, висвітлення в пресі — у діаспорі немає жодної української газети, яка б про нього не писала.
— Де розпочнеться VIII Міжнародний конкурс з української мови?
— Цей масовий мовний марафон стартував у Чернігові традиційно у День української писемності — 9 листопада. У 2007-му Чернігів передаватиме естафету Кіровограду. По-перше, кіровоградські діти завжди демонструють добрі результати, і це нас зобов'язує. А по-друге, голова Кіровоградської облдержадміністрації Вадим Черниш сам запропонував, аби конкурс розпочався у їхньому місті.
— Пане Михайле, яка вимальовується ситуація — держава фінансуватиме конкурс у майбутньому?
— Я мрію про те, аби його перебрала на себе держава. Якось у Польщі побачив по телебаченню, як поляки писали диктант з польської мови, а точніше — диктант національної єдності. Писав його і екс-президент Олександр Квасневський. Такі урочистості там відбуваються раз на рік.
І ми хочемо запровадити диктант національної злагоди як один із елементів нашого конкурсу. І щоб писали його президент, прем'єр-міністр і, звичайно, школярі зі студентами, а також усі бажаючі. До речі, вже три роки поспіль 9 листопада разом із Національною радіокомпанією України проводимо радіодиктант. Потім радіожурналісти його перевіряють і подають нам сотню-півтори переможців, яким посилаємо книжки, годинники, радіоприймачі у подарунок. У мене є чисельна колекція листів, що приходять як супровід до диктантів. Вони — як сповідь: про людину, пережите, ставлення до мовного питання...
На мою думку, ці заходи — символічні акції солідарності. Ми ж не шукаємо лінгвістичних геніїв... А намагаємося піднести престиж української мови, виховувати повагу до неї й до української культури загалом. Хочеться, аби наші державні мужі, не важливо, «помаранчеві» чи «біло-блакитні» вони, були україноцентристами і розуміли, що мова — це те, що нас повинно об'єднувати, і примиряє, як ця земля, на якій живемо...
