Товариства захисту тварин «SOS», президенту якого Тамарі
Тарнавській посол Великої Британії в Україні вручив позавчора престижну
нагороду Британського Королівського товариства захисту тварин «RSPCA» .
Тамара Тарнавська стала другою людиною, яка отримала цю нагороду, що присуджується
особам, які не є громадянами Великої Британії, за вагомий внесок у справу
захисту тварин (першою була Елізабет Шольтц, яка присвятила себе справі
захисту тварин в Африці).
1997 року «SOS» спільно з міжнародними організаціями Західної
Європи вже домоглося закриття шкуродерні в Пирогово (під Києвом) і передання
її території в безкоштовну оренду товариству на 49 років з метою перепрофілювання
в перший в Україні притулок для бездомних тварин. За рік без допомоги бюджету
було побудовано притулок і ветлікарню, в якій з метою зменшення чисельності
бездомних тварин проводяться операції по їх стерилізації. І доти, поки
«братам нашим меншим» не знайдуть нових господарів, більшість із них буде
утримуватися в притулку. Крім того, «SOS» займається активною просвітницькою
діяльністю: видає учбові матеріали та підручники для школярів, проводить
семінари для ветеринарів тощо. А днями, як повідомила кореспондентові «Дня»
Тамара Тарнавська, «SOS» спільно з «RSPCA» закупило комп’ютери для відкриття
комп’ютерного класу для студентів біофаку Національного університету ім.
Тараса Шевченка, що дозволить зменшити кількість експериментів, які проводяться
під час учбового процесу на живих істотах («RSPCA» передає університету
комплект програм, які дозволяють провести віртуальні експерименти, що давно
вже практикується на Заході).
Але в опонентів прихильників гуманного ставлення до бездомних
тварин також є свої аргументи. На їхню думку, такі тварини, насамперед
бродячі собаки, становлять значну небезпеку для жителів міста. Так, наприклад,
заступник
головного лікаря Українського центру Держсанепіднагляду МОЗ України Віктор
СВИТА зазначає, що щороку в Україні до лікувально-профілактичних установ
з укушеннями від бродячих тварин звертається близько 100 тисяч чоловік,
і 10-15% з них — люди, які були укушені бездомними собаками і котами. І
хоча випадків захворювання людей на сказ не так уже й багато — 1, 2, 3
людини за рік, але це випадки зі смертельним кінцем.
Інший аспект цієї проблеми, на думку Віктора СВИТИ, — фінансовий.
Щорічно близько 30 тисяч чоловік отримують терапевтичне лікування з метою
попередження захворювання на сказ. Лікування однієї людини і оплата за
лікарняними листками обходиться приблизно в 200 у.о., тим часом як щеплення
собаці коштує 2 у.о., її знищення — 5 у.о. А заступник директора центру
«Тварини в місті» (державне комунальне господарство) Валерій БУТКО вважає,
що утримання в притулках стерилізованих собак — це безрозсудно викинуті
гроші, і норми, прийняті в Англії, Франції, Німеччині, нам не підходять,
оскільки проблему бродячих тварин у них давним- давно вирішено. За словами
Валерія БУТКО, на території Києва щороку скупчується тільки від собак декілька
тисяч тонн фекалій, зокрема, напевно, — півтонни яєць глистів, і це — екологічна
бомба. Крім того, відзначає Валерій БУТКО, собаки розносять до 300 захворювань,
на які хворіють люди, в тому числі лептоспіроз, різноманітні шкіряні захворювання,
глисти, які потрапляють у дитячі пісочниці, туберкульоз. Тому й скорочується
чисельність таких тварин.
Та існує і моральний аспект цієї проблеми. На думку психолога,
кандидата
психологічних наук Павла ГОРНОСТАЯ , ставлення до бездомної тварини
— це один з показників істинності людських почуттів. Набагато легше любити
домашнього улюбленця, породистого й любого, який є твоєю власністю, іноді
— символом твоєї заможності, аніж бездомну собаку, що може завдавати певних
незручностей. Окрім того, всі знають, що людина характеризується ставленням
до всіх живих істот, тобто, якщо людина любить тварин, то, як правило,
ця людина любить і людей. І навпаки. Якщо ж говорити про причини поширеного
в нашому суспільстві ставлення до бездомних тварин, додає Павло ГОРНОСТАЙ,
то одна з них полягає в наступному. Коли людині погано внаслідок ряду причин
(немає хорошої зарплати, роботи тощо), то у неї виникає стан незадоволеності.
Цей стан може провокувати агресію на оточуючих (як правило, неусвідомлену),
і часто об’єктом цієї агресії виявляється не той, хто винен, а той, хто
опиниться під рукою. Наприклад, бездомна тварина. У благополучному суспільстві,
де людина має менше причин бути роздратованою, носити в собі зайве напруження,
— ймовірно, менше й мотивів ось до таких агресивних сплесків. @=> Закінчення
на 2-й стор.
Проте більшість фахівців сходяться на тому, що вирішувати
проблему бездомних тварин треба більш гуманними методами. Насамперед, йдеться
про стерилізацію бездомних тварин, яка, на думку захисників прав чотириногих,
дає набагато кращі результати, аніж їх знищення. Адже, як каже Тамара Тарнавська,
нікому не спадає на думку знищувати бездомних людей, які також є потенційними
переносниками численних захворювань — туберкульозу, сифілісу тощо.
КОМЕНТАР:
Ася СЕРПИНСЬКА, голова правління Київського міського
товариства захисту тварин:
— Ставлення до тварин — один з головних критеріїв характеристики
будь-якого суспільства, що характеризує рівень його культури і цивілізованості.
Але ідеї гуманного ставлення до тварин дуже важко приживаються в нашому
суспільстві. Мені скажуть, що наше суспільство жорстоке і до людини, але,
по-перше, це вже інша тема, а, по- друге, це не виправдання, а, навпаки,
обтяжувальна обставина. Люди живуть погано не тому, що бездомні собаки
у них щось забрали — тільки безкультурна людина може так думати. Жорстокість
по відношенню до тварин — це від низького рівня культури народу, щоб це
подолати, необхідні роки й десятиріччя, а може, і сторіччя. Зусилля захисників
тварин, на жаль, приносять мало плодів. І тому дуже важливою є робота преси,
телебачення, всіх засобів, які впливають на свідомість народу, в цьому
напрямі. Треба виховувати людей, треба будити в них співчуття до тварин,
вчити їх поважати тварин як таких самих рівноправних істот, як і ми. Крім
того, розвитку держави в цьому напрямку перешкоджають такі традиційні причини,
як відсталість, консерватизм, бюрократизм тощо. Якщо ж говорити про те,
що бездомні собаки становлять загрозу для суспільства, то з цим твердженням
можна посперечатися. Фекалії на вулицях? У більшості випадків провиною
тому є домашні собаки. Велика частина укушень також припадає на їхню частку.
А «відбувають» бездомні й беззахисні. Собаки не загрожують людині, просто
людина повинна виробити певну культуру взаємин із ними.
До речі, знищення — неефективний спосіб. Бездомних тварин
винищували ще в добу середньовіччя, та це не вирішило проблеми. Ви знищите
дев’ять собак, десята залишиться, зробить 2-3 окоти на рік і потроїть цю
популяцію. А інший метод — стерилізація (як це прийнято в багатьох цивілізованих
країнах) — привів би до розв’язання цієї проблеми за 3-5 років. Навіть
притулки не вирішать проблему, тому що, дійсно, необхідно багато коштів,
щоб містити притулки. Так вони і не розмістять всіх бездомних.
Тобто розв’язання проблеми полягає в створенні мережі стерилiзацiйних
пунктів, мережі притулків для тих тварин, яких нікуди прибудувати, контролі
над випущеними стерилізованими тваринами (необхідно, щоб вони вчасно прищеплювалися),
а, головне, — у вихованні людей. Якби провести соціальний опит населення,
який ніколи не проводився, і поставити такі питання: ви за винищування
тварин або ви вважаєте, що тварин не треба винищувати, але треба зробити
так, щоб вони не заважали людині, то, напевно, більшість погодилася б із
другим. А зараз наші податки йдуть на вбивство. Ви згодні з цим?
Я вважаю, що милосердя не може бути двох сортів — одне
милосердя по відношенню до людини, а інше по відношенню до тварин. Милосердя
або є, або його немає.
