Не дуже правильна вимова з високих трибун вже мало кого веселить. За роки незалежності ми до цього звикли. Головний редактор наукового журналу «Мова і культура» Дмитро БУРАГО вважає, що проблема вирішується за допомогою гарних книжок. Але старше покоління на читання і спілкування з дітьми не знаходить часу. А нова генерація тяжіє до інших носіїв інформації. То як же не перетворитися на країну загальної мовної напівграмотності?
— Дмитре Сергійовичу, наскільки змінилася українська мова за останні десять років?
— Зміни очевидні. Українською мовою заговорило більше людей, розвивається україномовна література. Але не можна не відзначити і негативний бік цього процесу. Суржик, який існував раніше на межі міста і села, впливає на офіційну українську мову. Більшість політиків не говорять ані російською, ані українською мовами. Виходить певна суміш, і цей факт дуже шкодить українській мові. Щоб уникнути цього, необхідно глибше вивчати рідну мову, уникати русизмів, штучно винайдених слів і впливу інших мов, особливо англійської. Нові слова, що з’явилися в українській мові останнім часом, переважно латинського, а не слов’янського походження. Іноді їх вживання ріже слух.
Втім, у сфері мови незалежності не існує, всі мови взаємопов’язані. У словниковому складі англійської мови, наприклад, дуже багато французьких слів. Таке було історичне минуле, і відхрещуватися від цього не варто. Адже мова — це жива істота. Вона, як ріка, самостійно знаходить своє русло.
— Чи завершився розвиток української мови? Як впливають на неї молодіжний жаргон, інтернет-терміни тощо?
— Поки мовою мислять і розмовляють, мова розвивається. На розвиток української мови впливає багато чинників. У цьому контексті мова, як море, в яке впадають ріки та вливаються води з різним змістом, гарним і поганим. Мова, як і море, сама відбудеться. Головне — зберегти її літературне ядро.
— Стільки дискусій було навколо нещодавньої «реформи мови Миколи Жулинського»...
— Реформа повинна бути підготовлена самою мовою. Вона повинна відобразити внутрішні зміни, які переходять у закономірність. Говорити про такі зміни в українській мові рано.
— Ваша оцінка рішення Нацради України з ТБ і радіо, згідно з яким всі канали повинні через рік говорити українською мовою?
— Думаю, це нереально. Пригадаємо казку Антуана де Сент- Екзюпері «Маленький принц». Найближче до планети маленького принца на маленькому астероїді живе мудрий король. Перш ніж щось наказати, наприклад, сонцю закотитися, він вважає за краще дочекатися сприятливих умов. А умови будуть сприятливими тільки в певний час доби за календарем. Король із кожного вимагає те, що той може дати, і вважає, що веління мають бути розумними. Адже якщо наказати народу кинутися в море — він влаштує революцію.
Можна щось коректувати, але не можна йти напролом. Можна за один-два роки навчити всіх українській мові, але примусити мислити цією мовою неможливо. Наприклад, поет Борис Чичибабін вважав себе українцем, але писав російською мовою. Коли зі сцени Ліна Костенко закликала його писати «рідною мовою», він відповів, що бачить сни та плаче російською мовою. Уявіть, скільки громадян України бачать сни не українською мовою.
— Як ви розглядаєте проблему «суржикізації»?
— Проблема суржику — це не проблема двох споріднених мов. Це проблема освіти. У 1960—1980-ті роки говорили, що в Радянському Союзі найбільша кількість читаючих людей. Ми гордилися цим. Тепер внаслідок об’єктивних причин багато що змінилося. Раніше, прийшовши з роботи, людина могла більше часу присвячувати книгам. Читання ж є однією з неодмінних умов формування здатності грамотно висловити думку. На жаль, книга зараз не має такого значення. Підростаюче покоління проводить більше часу біля телевізора чи комп’ютера. У батьків катастрофічно не вистачає часу на спілкування з дітьми. Діти не хочуть читати і, отже, не залучені до скарбниці світової літератури. Вони просто не знають, у чому краса мови. Сподіватися на школу не доводиться. Кількість годин, відведених на літературу, невелика. Часу на обговорення художніх творів відводиться дуже мало. Адже саме в процесі обговорення формується чистота мови.
Людині, яка розмовляє суржиком, важко сформулювати думку, часто вона просто не може висловити глибину своїх відчуттів і від цього страждає.
— Чи настане час, коли все населення країни стане говорити українською?
— Думаю, не так скоро. Не вірю, що буде більше взаєморозуміння, якщо люди заговорять тільки українською мовою. У дитинстві я жив на Кубі. Мій батько викладав там російську мову і літературу. Одного разу він познайомився з прекрасним поетом, лауреатом премії Сервантеса Елісео Дієго. Для іспаномовного світу це премія номер один. Спілкування відбувалося англійською мовою. Але яке було здивування, коли раптом я виявив, що кожний із співрозмовників в якийсь момент перейшов на свою рідну: Елісео — на іспанську, а батько — на російську. Говорячи різними мовами, вони чудово розуміли один одного. Як пізніше Елісео помітив, що вони говорили «тією», найголовнішою мовою.
Я не бачу можливості існування мови поза поетичним сприйняттям світу, поза поезією. Досить згадати великі твори — Біблію, Веди, Коран, тексти Гомера. Саме поетичне мислення і слово дають можливість відкривати заново світ.
ДОВІДКА «Дня»
БУРАГО Дмитро — головний редактор наукового видання «Мова і культура». Народився 28 жовтня 1968 року. Закінчив Київський державний педагогічний інститут імені Максима Горького. Збірки поезій: «Эхо мертвого города», 1992 рік, «Здесь», 1997 рік, «Поздние времена», 2000 рік. Публікації у виданнях «Континент», «Поэзия», «Радуга», «Самватас», «Соты», «Сollegium», «Многоточие», «Литературная учеба». Укладач численних антологій. Працює над кандидатською дисертацією. Заступник голови міжнародної наукової конференції «Мова і культура».
