У Москві не те що намагаються робити добру міну при поганій «українській» грі — схоже, прокремлівські пропагандисти та політтехнологи декілька днів першого тижня березня взагалі були відверто розгублені. Судіть самі. Аби жоден з двох основних державних телеканалів не сказав ні слова про поїздку нового Президента України В.Януковича до Брюсселя — для цього, погодьтеся, треба бути в стані певного політичного ступору. Мабуть, від такого пункту першого закордонного візиту Президента сусідньої суверенної держави, якого дехто в Москві поквапився проголосити мало не «своїм хлопцем», тут явно не в захваті. А тут іще заява заступника голови президентської Адміністрації І.Акімової про те, що «оскільки Митний союз (Росії, Білорусі та Казахстану. — О.Ч.)... неабияк ускладнюватиме членство України в СОТ, то на сьогоднішній день, та й на завтрашній й післязавтрашній, це питання стояти не може».
Газета «Известия», яка наводить ці слова, висловлює неприкриту образу на адресу нового українського керівництва: як же ж так, мовляв, не виправдало надій!.. Не знаю, чиїх надій, але озвучене високопоставленим чиновником рішення Президента В.Януковича є абсолютно логічним і, більше того, єдино можливим для України. Дійсно, експерти прямо зазначають: плюси від членства в Митному союзі в найважливішій сфері торгівлі, яка цілком природно цікавить партнерів Росії, — нафтогазовій, не лише не очевидні, а й, більше того, приклад новорічного глибокого конфлікту Москви й Мінська переконливо свідчить, що російське керівництво хотіло б узагалі вивести торгівлю своїми нафтою й газом за рамки дії Митного союзу. Іншими словами, всіма іншими товарами торгуємо безмитно, а на російську нафту й газ, що йдуть на територію й через територію партнерів, — будьте люб’язні, особливі умови! Вибачте, але такого «митного союзу», побудованого на праві диктату, ні в теорії, ні у світовій практиці просто не буває, та й бути не може!
Запитання: чи треба в такій ситуації суверенній Україні квапитися й надівати на себе «хомут» Митного союзу з Росією, членство в якому багате на різні неприємні сюрпризи?..
А тут іще останні новини про газопровід «Північний потік», маршрут і умови прокладання якого остаточно оголосили в середині лютого. Роботи з будівництва гігантської труби розпочнуться вже в квітні, а для самого будівництва потрібні колосальні кошти. За повідомленням офіційної урядової «Российской газеты», вартість проекту оцінюється в 7 млрд. євро, або трохи менш як 10 млрд. доларів. Навіть з урахуванням того факту, що частину витрат візьмуть на себе зацікавлені в закупівлях російської сировини німецькі й нідерландські компанії, зрозуміло, що саме на Росію припаде основна частина витрат. Тому з усією гостротою постає питання: що ми, громадяни й платники податків Росії, отримаємо від усього цього проекту?
Коли російське керівництво ще лише оголошувало про розробку планів будівництва «Північного потоку», в ролі обгрунтування, перш за все, звісно, говорилося про майбутню економічну вигоду, а по-друге, про те, що проект забезпечить безперебійне постачання газу на захід, оминаючи... правильно, такі лячні для Москви держави-«транзитери». Іншими словами, Україну та Білорусь. Тим часом, за даними Постійного комітету Союзної держави Білорусі та Росії, через білоруську територію проходить трубопроводами до третини всього російського експорту нафти до Європи та до 20 відсотків експорту газу, а решта 80 відсотків російського газу до країн Євросоюзу, згідно з повідомленням авторитетних світових агентств «Рейтер» і «Блумберг», прокачуеться через територію України.
Уся ця потужна трубопровідна система, фундаментально збудована ще за часів Радянського Союзу, здатна працювати й надалі, хоча, цілком природно, за десятиліття експлуатації зносилася й потребує доброго ремонту. Так, можливо, значно ефективніше й дешевше було б витратитися — на взаємовигідних умовах, звісно, — на такий ремонт, ніж будувати заново наддорогий газопровід?..
Але ж ні, в Москві одразу «зациклилися» на тому, як би «ослабити залежність» від України й Білорусі та заощадити на транзиті через їхню територію. І ось зараз саме час запитати: а якою ж буде ця економія? Згідно з опублікованими, знову ж таки, в «Российской газете» підрахункам, економія становитиме до 80—100 млн. доларів на рік. Тепер ми зробимо примітивний підрахунок: отже, наші витрати на новий газопровід — з метою «оминути Україну й Білорусь» — становлять близько 10 млрд. доларів, а вигода — в найкращому випадку по 100 млн. на рік. Завдання для школярів молодших класів: виходить, цей гучний проект окупиться... через 100 років? Отже, життя цілих двох поколінь росіян мине, поки горезвісна «балтійська труба» змінить свою прибутковість зі знаку «мінус» на знак «плюс»? Чи не надто дорогою виходить соціальна ціна за слабкої, м’яко кажучи, економічної віддачі?
При цьому, за оцінками самого «Газпрому», навіть після виходу «Північного потоку» на повну потужність транзитний потік газу через Україну й Білорусь може зменшитися лише на третину. Отже, сміливо поставлена мета — «позбавитися залежності» від найближчих сусідів, у цілому не буде виконана, при цьому відносини з ними ще більше зіпсуються, причому у випадку з Україною на колишнього «незручного» для Росії президента провину не спишеш, йдеться вже саме про нову владу. Отже, й тут ефект від усього заходу — зі знаком «мінус». Виходять суцільні мінуси для Росії в цілому, її населення та її відносин із сусідами.
Але хто ж тоді опиняється в «плюсі»? Чи не російські олігархи й чиновники, котрі отримали можливість «освоювати» відпущені 10 мільярдів доларів?.. Отож заради цієї купки людей затівається вся геополітична «карусель», що може остаточно зіпсувати відносини з Білоруссю й попутно торпедувати всіх плани, пов’язані з Митним союзом? У такому разі резонно буде передбачити, що при таких розкладах навряд чи можна чекати від візиту Президента України В.Януковича до Москви, що розпочинається сьогодні, якихось проривних для двосторонніх відносин рішень. Тим паче таких, на які дехто аж до останніх днів явно сподівався в Кремлі. Швидше за все, сторони голосно запевнять одна одну в дружбі й для початку сформулюють свої побажання щодо цих відносин. А там буде видно.
