Євген МАРЧУК, український політичний діяч:
— У порівнянні із іншими друкованими виданнями, яким по п’ять років і більше, газета «День», мабуть, відрізняється, тим, що вона не боїться своїх архівів. Досить часто у своїй бібліотеці, яка започаткована головним редактором, газета повертається до матеріалів, надрукованих у ній десять років тому, сім років тому — за різних президентів, за різної влади, і вони залишаються актуальними.
Простіше кажучи, газета не обмежувала нікого із політичних фігур і тому так сміливо використовує свої архіви. Я вважаю, що сама ідея «Бібліотеки газети «День» — це унікальне явище у газетному світі. Дай Бог, аби вистачило ентузіазму і ресурсу на те, щоб її продовжувати. Сподіваюся, що саме так і буде. Крім того, «День» — це не тільки газета, а й і щорічна Літня школа журналістики: не за рознарядкою якогось міністерства, а із власної ініціативи.
А ще газета «День» — це і Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді, що також є ініціативою газети і неповторним моментом.
І, безумовно, фотовиставка, яка завжди вражає тим, що газета залучає і знаходить людей, які вміють фотографувати. А інколи навіть видно, якщо хтось не є професійним фотографом — він знаходить такі моменти в житті, що його роботи стають на цій виставці справжніми явищами не тільки фотомистецтва, але й життя взагалі — і країни, і суспільства.
Найголовніше: газета супроводжує ряд дуже цікавих, важливих для нашого часу та й взагалі для суспільства, тем.
Одним словом, газета «День» — це унікальне явище. Я бажаю газеті, колективу, головному редакторові ентузіазму, витримки, терпіння і наснаги. Хороших і вдячних читачів.
Не всім газета «День», мабуть, подобається. Напевно, вона і не повинна усім подобатися, особливо деяким чиновникам, навіть урядовим фігурам.
Але все це таке, що можна пережити, коли газета сповідує свої принципи і не є політичним флюгером. «День» саме сповідує свої принципи. І я бажаю, щоб вистачило сили і впевненості й надалі відстоювати свої принципи і, ясна річ, підвищувати майстерність і розширювати поле «втручання».
Гадаю, що просвітницька функція газети, а вона досить-таки видима, — не тільки в історичному спектрі, але й у аналізі сучасності: хай на це також вистачає ресурсу і наснаги. Всього вам найкращого!
Анна БЕЗУЛИК, тележурналіст, ведуча ток-шоу «Я так думаю» на «5 каналі»:
— Мій «День» — це камертон суспільного та культурного життя України. Я вдячна газеті за мудрість та розум.
Тому що для того, щоб мати такого роду стратегічне мислення, а це вже не тактика щоденного видання, це насправді стратегія розвитку і газети, і країни в цілому, мені здається, треба мати дуже суттєву громадянську мужність.
Розум, мужність і відповідальність перед своїми читачами. І за це я вдячна «Дню».
Арсеній ЯЦЕНЮК, лідер політичної партії «Фронт змін»:
— Радий вітати газету «День» із річницею заснування! Я завжди з приємністю читаю ваше видання та зустрічаюсь із його журналістами.
Про високий рівень ваших статей свідчить хоча б те, що «День» — єдина газета в Україні, що може видавати власні збірники статей — книжки, просякнуті щирим, не показним патріотизмом і турботою про Україну.
Пригадую, як ще 2001 року я, тоді міністр економіки Криму, дав газеті «День» інтерв’ю, яке ви тоді передбачливо назвали «Мода на системність». Із того часу минуло майже десять років. Але досі не маємо в Україні ані системних реформ, ані системно захищеної державою свободи громадян, ні, тим більше, реального достатку більшості людей, який системно зростає.
Тож давайте відсвяткуємо вашу річницю, а потім разом зробимо так, щоб ці системні зміни у владі, про необхідність яких ви сказали одними з перших серед українських видань, таки нарешті відбулися. Нехай згадана вами мода на системність нарешті стане способом життя української влади. І ми з вами разом можемо це зробити.
Леонід КРАВЧУК, перший президент України:
— Я вдячний «Дню», що він висвітлює українські питання, наші головні три проблеми — проблему духовності, проблему історичної пам’яті України та проблему мови України — на першому місці. Дає дуже серйозні, глибокі з аналізом і прогнозом пояснення. Для мене «День» є джерелом формулювань і потрібної інформації.
І взагалі, газету «День» я виписую постійно. Тому хочу подякувати всьому колективу газети, яка є не за формою українською, а за духом, за змістом, за глибоким смислом. Причому без ярликів і образ тих людей, які мають інший або альтернативний погляд. Газета йде шляхом пояснення, переконання. І бере дуже актуальні теми.
Я вважаю, що сучасна українська політично освічена людина, яка має амбіцію вважати себе політичною елітою, не може не читати газети «День».
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, голова політради партії «Наша України», екс-керівник СБУ:
— Хочу привітати з днем народження по-справжньому українську, завжди актуальну й надзвичайно цікаву газету «День». Я щоранку розпочинаю свій інформаційний день із прочитання свіжої преси, ваша газета, звісно ж, потрапляє мені до рук першою. Я знаю — з вашими матеріалами мій день буде справді вдалим і яскравим.
Можу похвалитися, що читаю «День» уже багато років і щоразу знаходжу для себе щось по-справжньому нове. Захоплююся талантом і вмінням редакції підіймати дійсно гострі теми, підбирати цікавих гостей, порушувати важливі для суспільства проблеми, приділяти велику увагу питанням культури й духовності.
Знаковим є і те, що свій день народження газета відзначає проведенням щорічного фотоконкурсу. Адже фотоілюстрації «Дня» — завжди на високому рівні, влучні й небанальні.
Я бажаю колективу «Дня» здоров’я і благополуччя, натхнення, гострих тем і яскравих матеріалів, вдячних читачів і гідної оцінки журналістської праці.
Володимир ГОРБУЛІН, державний діяч, академік Національної академії наук України:
— Я давній читач газети «Дня», з моменту її створення. Коли була перша річниця газети «День», я пригадав іншу назву «Буранного полустанку» Чингіза Айтматова — «І понад вік триває день». Сьогодні «День» — одна з найвідоміших газет в Україні. У неї прекрасний політичний зміст. У ній дуже багато зарубіжних матеріалів, які дозволяють подивитися на Україну очима людей збоку, що дуже важливо. Останнім часом у ній з’явилося багато матеріалів гуманітарного напряму, як я б це назвав, які читаю з великою цікавістю. Мене тішить, що газета настільки приваблива змістом і авторами, які там друкуються (це теж украй важливий момент).
Я б побажав газеті не втрачати своїх передових позицій. Вона сьогодні, як ніколи, потрібна Україні.
Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ, доктор психологічних наук, професор, завідуючий лабораторією психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології АПН України:
— Від газети я завжди чекаю об’єктивної позиції, якої вона і дотримується. Коли я думаю, чи є для мене солідніша газета, чию б думку з певних питань я цінував найбільше, — то, мабуть, немає. Газета має свою нішу і свого конкретного читача, і з ними спілкується на рівних, не повчає, а інформує, пропонує інформацію для роздумів. Я ціную у вашій газеті те, що тексти авторів-науковців подаються без перекручень. Але газеті трішки бракує масовості. Без сумніву, видання серйозне, але його ідеї лишаються в обмеженому колі читачів. А було б корисним, якби ці думки поширювалися на трохи більшу частину суспільства. Для цього газеті потрібно стати більш масовою, але в жодному разі не ставати бульварною. Корисно хоча б частину своєї площі віддавати під захоплюючі матеріали, але не низького рівня, як це часто буває. Я не маю на увазі кросворди чи вікторини, це не заважає, — йдеться про те, що слід активніше відгукуватися на події, що трапляються, не просто аналізувати їх як постфактум, а повідомляти в той же день, коли вони сталися, щоб читач дізнавався про них раніше, ніж почув по радіо чи телевізору. Якщо поточна інформативність стане сильнішою, газета стане гострішою та актуальнішою. А через це можна далі поширювати свою позицію на більшу аудиторію.
Костянтин КОРСАК, доктор філософських наук, кандидат фізико-математичних наук, завідувач відділу теорії і методології природничої та інженерної освіти Інституту вищої освіти Академії наук, директор Київського інституту освітньої політики:
— Я ніколи не намагався скласти для себе рейтинг великої кількості газет та журналів. Мій підхід дуже вузький і примітивний — вибрав, що мене цікавить, і за цими виданнями слідкую. Я передплатив газету «День», тому що її інтелектуальний рівень дуже високий. Чи є недоліки? Є, але їх виправити важко. Справа в тому, що газета має назву «День», ви ж не берете за назву «Дні майбутнього». Якби була така назва, я б сказав — претензії серйозні, бо багато дня буденного, але мало майбутнього. Але в рамках тієї ніші, яку займає газета, претензій немає. Мені просто цікавіше майбутнє, я не дуже люблю згадувати минуле. Існує цікава думка, що люди спроможні легко згуртуватись у двох варіантах: коли керівництво показує смертельно небезпечного ворога — і тоді автоматично спрацьовують програми гуртового згуртування; і другий варіант — коли пропонується доцільна, доступна і страшенно приваблива загальна ідея, приваблива для всіх. Такої ідеї в Україні немає. Тому щось таке було б бажано запропонувати з боку газети. Але це не так легко зробити, бо потрібна єдність усіх людей, які будуть виступати у ЗМІ. У Радянському союзі така ідея була — модифіковане християнство під назвою «комунізм». І хай там були незадоволені, але багато людей нею захоплювалось. Але чи може бути національна ідея в Україні? У сучасній Україні — ні в якому разі. Можуть бути окремі герої, наприклад, Олекса Тихий. От чий портрет треба було вішати на стінку, або хоча б брати за зразок для наслідування. Бо це справді була людина майбутнього. Звісно, у світі немає ідеалу, але його постать та його ідеї могли б об’єднати Україну.
Олена ЛІЩИНСЬКА, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАН України:
— Для мене газета «День» — це зразок справжньої газети, справжньої публіцистики, (а це поволі зникає в Україні). Це патріотична позиція і можливість таку позицію почути та поділити. Це цікавий творчий продукт, який може надихнути на якусь думку. Колись мене запитували, що треба робити, аби в Україні був розвиток. То ваша газета і ваш колектив якраз і показує, що, аби виросло щось хороше, його треба стимулювати та культивувати. Ваша фотовиставка — це той приклад, що коли ми напружуємо позитивні риси у молоді, то вона й відгукується. Якщо ми напружуємо якусь дикість і дурість, то молодь відзивається і на це. Газета «День» — та інституція, яка показує, що треба робити, аби розвивалося наше громадянське суспільство. Мені здається, що газета самодостатня і відзивається на всі теми, які відбуваються в суспільстві. Я б не хотіла ставати в позицію того, хто повчатиме, що треба робити для вашого процвітання. Як споживач я скажу, що хочеться чогось такого, про що ти сам не думав, а воно існує. Мені важливо відкрити газету і прочитати про ті речі, які побачили ваші журналісти...
Анастасія САМОШИНА, студентка Київського національного університету ім. Т. Шевченка, учасниця Літньої школи журналістики «Дня»:
— «День» — моя газета. Це той випадок, коли інші в різних контекстах згадують це видання, а ти в цей час якось серединою відчуваєш, що зачіпають твоє, слухаєш розмову, ніби її предмет — безпосередньо ти. «День» — моя газета за атмосферою шпальт, за своєю внутрішньою концепцією. Я навіть перейнялася для багатьох, нібито, неадекватним форматом, навчилася «смакувати» його. Адже «День» вкрай складно підігнати під А3, ця газета вимагає для себе простору. Темам на її сторінках — роздолля, думкам у моїй голові від «денних» публікацій — броунівський рух.
«День» — це якість, це світогляд, це стиль, що зацікавлює, яким переймаєшся. Крізь цю газету дивишся ширше, сприймаєш глибше, вчишся аналізувати і намагатися зрозуміти багатозначність людського соціуму. Коли до рук потрапляють періодичні видання саме такого штибу, тоді багато хто фантазує, уявляючи себе заклопотаним працівником такої газети, романтично опоетизовує професію журналіста, подумки малює бурхливо-цікаву роботу редакції. Мені пощастило дізнатися, як працює «День». Він працює як добротний метроном. «День» — це постійний ритм, напружений і жвавий. Його створюють Імена, Профі.
Можливо, життя ще тисячу разів змінить мене, мої погляди, мої оцінки та ставлення, але я впевнена, «День» завжди залишатиметься МОЄЮ газетою, МОЄЮ точкою опори. Тут я вперше по-серйозному і по-дорослому розпочала свою журналістику, себе як журналіста. А ще «День» для мене — інтерактивна «Книга Обліку Життя» (за назву спасибі муз. гурту «АукцЫон»), яку можна збирати-писати і не соромно буде показати нащадкам! Нехай вивчають дух нашого часу!
Тетяна КУЧЕРУК, студентка Національного університету «Острозька академія», Літня школа журналістики «Дня»:
— «День» для мене — це передусім привід почати інтелектуальну дискусію зі своїм власним життям та сучасною реальністю України. Поштовх — важено підійти до осмислення свого майбутнього як громадянки та Людини, якою називатись, та ще й з великої літери, у сучасному світі далеко не просто. Мені дуже важливі ті проекти, які реалізує колектив «Дня», оскільки в них я знаходжу все нові й нові горизонти та переспективи особистісного поступу. А це так важливо для молодої людини, мати гідні орієнтири і достойні приклади.
Валентина ЗАБОЛОТНА, кандидат мистецтвознавства, професор, дописувач і передплатник «Дня»:
— Мій день обов’язково включає в себе спілкування з улюбленою газетою — «Днем». Унікальне видання з «лица необщим выраженьем». У цього обличчя ясні очі — фотографії художнього ѓатунку, образні, виразні, зворушливі. А також гарний ніс — з тонким нюхом на реальну ситуацію в політиці, культурі, суспільстві, надбаннях минулого й викликах майбутнього. Красивий рот, що промовляє виразно, чітко, доступно читачам різного рівня достатньо об’єктивну інформацію (спростувань не зустрічала) і цікаві думки. Хіба що газеті варто уважніше ставитися до автоматизованого перекладу з української на російську мови — як автор, що пише рідною, я кілька разів безневинно потрапляла в незручне становище через «ляпи» перекладу. Нарешті вражає високе чоло обличчя газети, що світиться розумом, знаннями, науковим та філософським мисленням. Філософія багатьох векторів — гуманітарна наука — мистецтво — культура для мене ті три кити, на яких тримається газета «День» і мій інтерес до неї. На тлі темної ночі пануючої «попси», пустопорожніх газетьонок, гламурних журнальчиків, низького, непрофесійного рівня журналістики «День» сяє зіркою першої величини, сонечком у віконечку. Доброго дня усім нам!
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, заступник директора Iнституту соціології:
— Я вже казав, що «День» — це унікальний проект. І його унікальність в Україні пов’язана, передусім, із тим, що це, мабуть, єдина газета, що не дозволяє собі жодних відхилень у бік колірної гамми. Це газета, що строго дотримується принципів орієнтації на інтелектуально й духовно розвиненого читача. Але вона на нього не лише орієнтується, а й залучає його до діалогу. Постійна поява досить якісних тестів, написаних рядовими читачами, — це взагалі унікальне явище. Можливо, не лише в Україні, а й у всьому пострадянському просторі. Коли газета стає не лише трибуною журналістів та експертів, а й трибуною для людей, в яких немає іншої можливості висловити свою думку.
Газета неодноразово підкреслювала свою об’єктивність. Коли мені говорили про утиск свободи слова в період «антинародного режиму Кучми», я чудово пам’ятаю, що ніхто мені не заважав саме в газеті «День» висловлювати свої критичні погляди щодо тих або інших дій влади, або її позиції, або її інтелектуального рівня. Втім, і сама газета це демонструвала.
Ще унікальність газети полягає в дуже широкому колі експертів. Це, напевно, велика робота, тримати на зв’язку таку величезну кількість експертів, які висловлюють свої думки.
І, нарешті, те, що «День» виходить трьома мовами, — це абсолютно унікальне явище. Я звернув увагу, що найбільше посилань у світі на газету «День», саме тому, що вона виходить англійською мовою. Люди, які не володіють російською та українською мовами, можуть у газеті знайти інформацію про Україну.
Зараз українська преса жовтіє. Так об’єктивно складається, що газеті простіше вигравати ринки, орієнтуючись на низовинні смаки, ніж на піднесені. Це вигідно і фінансово, і з погляду популярності. Але якщо є сили та мужність тримати свою лінію, то це заслуговує на повагу.
Тетяна ОНИЩЕНКО, директор із розвитку газети «День»:
— «День» — це для мене життя. Я справді живу цим проектом. З ранку до ночі ми думаємо над тим, як зробити так, щоб про «День» дізнавалося все більше людей. Адже всі, хто працює в «Дні», щиро прагнуть, щоб наше видання любили не лише наші постійні читачі, а щоб до кола щирих шанувальників «Дня» приєднувалися ті, хто ще не тримав цю газету в руках.
Олесь СТАРОВОЙТ, політичний експерт, депутат Львівської обласної ради:
— Для мене особисто газета «День» стала відкриттям ще 1997 року. Це було надзвичайно цікаве й унікальне видання, яке тримало надзвичайно об’єктивну позицію в серйозні моменти політичного протистояння в Україні. Мене приваблювало в газеті те, що «День» не подавав однобічного погляду — пропонував палітру поглядів. Тоді ж у Львові було створено потужний корпункт, який, на щастя, діє й досі. А це є ознакою того, що «День» віддзеркалює не лише загальноукраїнські події, а приділяє багато уваги регіонам, зокрема — Львівщині. Тобто, про нас знають в інших областях, що вкрай важливо. Газета «День» проіснувала весь цей час достойно. Змінювалися політичні віяння, але «День», можливо, трохи збільшуючи чи зменшуючи свій тираж, залишається одним із найбільш об’єктивних видань в Україні. Отож, якщо хтось цікавиться політикою, політологією, то він, напевно, не може обійти газету «День», бо йому потрібно знати думки, що викладаються на його шпальтах.
Володимир ПРИТУЛА, керівник комітету з моніторингу свободи преси в Криму:
— Мій «День» — видання, колектив авторів якого на практиці реалізував статус щоденної загальнонаціональної газети, яку не соромно цитувати зарубіжним аналітикам у своїх виданнях, приблизно так, як наші аналітики цитують «Нью-Йорк Тайм» чи інші американські, німецькі, англійські, французькі видання. За цим показником «День» — це газета, яка стоїть в ряду кращих світових видань, і завдяки щоденному виходу українською та російською мовами вона доступна у всіх регіонах України, а завдяки дайджесту англійською мовою та інтернет-сайту вона доступна у всьому світі. Хотілось би відзначити також вдале дизайнерське оформлення газети. Традиціоналізм та консерватизм в оформленні шпальт щоденної газети з вівторка по четвер вигідно відтіняє аналітичний зміст. А колір, талановиті фото, новаторське оформлення, багата змістовна архітектура п’ятнично-суботніх випусків, їх європейський формат В2 виводять газету на вершину майстерності в створенні сучасної преси.
Iгор СЛIСАРЕНКО, журналіст, телеведучий:
— Мій «День» — це газета, яку варто прочитати вранці, вдень, увечері, а то й відкласти для уважного читання на вихідні, потім заархівувати собі найважливіше й найцікавіше — для коментаря, дискусії, написання публіцистичного твору або наукової статті чи доповіді. Це я до того, що «День» — це флагман якісної української преси, чи не одинокий, у морі бульварщини, що накочує на читача мутними хвилями. «День» — попри визначені ідеологічні уподобання — справжній дискусійний майданчик, змагання поглядів та ідей, форум суспільних ініціатив.
Валентина МОРОЗОВА, директор відділу реалізації газети «День»:
— Для мене газета «День» — це все, що пов’язано з моїм життям. Чотирнадцять років роботи в газеті принесли в моє життя дуже багато цікавих людей, друзів, завдяки газеті я досягла певного професійного рівня. Адже я працюю в чудовому колективі, який об’єднує одна мета — створити красивий елітний товар і вчасно доставити його читачам. У той же час, мій «День» — це щоденне живе спілкування з читачами, яке дає можливість дізнатися, як мислять ці люди. Те цінне, що відрізняє «День» від багатьох інших ЗМІ, — це вірність починанням, поглядам, ідеї, незважаючи на жодні політичні зміни й кризи. У той же час, видання на сьогоднішній день є незамінним підручником з історії, літератури, культури, політики, економіки. Тому дуже хочеться, щоб його читали не лише люди, які досягли якогось професіоналізму в житті, а також школярі і студенти. Спілкуючись із читачами, робиш висновок, що газета зуміла створити колосальний інтелект, на мій погляд, вона допомагає формувати майбутнє нашої країни та свою еліту. А людина, котра почала читати газету «День», ніколи просто так від неї не йде.
Надія УШАКОВА, головний економіст газети «День»:
— Я працюю в «Дні» ось вже 14 років. Мій «День» — це університет самоосвіти. Тому що всі статті, які читаєш у «Дні», дають тобі повноцінне й багатогранне пізнання світу. Без проекту «Дня», впевнена на всі 100%, я б не була тією людиною, якою я є сьогодні. Я співчуваю тим, хто має повний доступ до цього джерела, але не звертається до нього. Адже їхнє життя тоді не ореться в глибину. Людина просто пливе за течією, не завжди чистою і достатньо повноцінною. Отож я дуже вдячна «Дню» за наданий мені шанс розвиватися. Постійно працюючи з новими проектами, намагаючись залучити до них більше людей, залучаючи їх до самого проекту «День», до його ідеології, духовності, насиченості, я весь час зростала й удосконалювалася сама. У той же час редакція нашої газети — це свобода думки і життєвої позиції. Нам, працівникам «Дня», ніколи не нав’язували ані за кого голосувати, ані інших чужих нам ідей. Для мене мій «День» — це ще і наші проекти. Наприклад, наша фотовиставка спонукає людей до творчості й динаміки. Подорожуючи країною, ми разом з фотороботами приносимо натхнення працювати.
Петро КРАЛЮК, проректор з навчально-виховної роботи Національного університету «Острозька академія»:
— «День» — це передусім інтелектуальна газета. На жаль, таких періодичних видань в Україні дуже мало — можна перелічити на пальцях. І це наша проблема. Нація, яка хоче претендувати на гідне місце у світі, мусить шанувати інтелект та культивувати його. У нас, на жаль, така культивація є чимось маргінальним. Багато кому хочеться, щоб українці були, м’яко кажучи, не зовсім розумними. Газета «День» намагається цьому протистояти, і, схоже, це їй непогано вдається. Однак «День» — не лише газета. Це такий собі інтелектуальний комунікатор. Вона взяла на себе нелегку ношу колективного інтелектуального організатора. «День» — це і щорічна фотовиставка, яку оглядають тисячі людей. Це й видання книжок, і Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді, й багато інших проектів, які організовує невтомна Лариса Івшина, її колектив та їхні однодумці.
Юліана ЛАВРИШ, Львівський національний університет імені І. Франка, учасник Літньої школи журналістики «Дня»:
— Свого часу Станіслав Єжи Лєц сказав: «Вікно у світ можна закрити газетою». Мабуть, думка пана Лєца змінилася б кардинально, якби він узяв до рук газету «День». Моє «знайомство» із цим виданням відбулося на першому курсі факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Тоді хтось із наших викладачів приніс на заняття «свіжий» номер і показав нам, «зеленим» акулам із незагостреними перами, як гартується справжня газетярська сталь. Коли я почала вчитуватися у матеріали, дивом дивувалася, як можна інформаційно «вичавити» один день і помістити аналітичний екстракт у потрібну для читача «капсулу». Цей досвід залишався для мене містичним секретом журналістської творчості доти, поки я не пожила насиченим редакційним життям «Дня» у рамках цьогорічної Літньої школи журналістики. Практика у газеті «День» — це невпинний марафонський біг до самовдосконалення, як журналістського, так і суто людського. Нас вчили бути професіоналами не лише із великим записником і «веливкими очима», але і з великим серцем, бо справжня журналістика там, де моральні вартості, а не банальні сенсації. Гадаю, що «День» якраз і містить у собі благородну ідею — показати українцям справжню Україну, не таку, яку на рівні песимістичного зомбування втовкмачують з телеекранів. «День» пропонує зануритись у круговерть українських традицій, потугу інтелектуального мислення, подивитися на світ і відчути його «погляд». Примітно, що видання виходить поза межі щоденної шпальти, втілюючи цю ідею у добірці книг «Бібліотеки «Дня», виставках найкращих робіт фотоконкурсу. Для того, щоб українці змогли впевнено йти вперед, вони повинні проаналізувати те, що залишилося поза їхніми плечима: відчути серцем наболіле слово Джеймса Мейса, зруйнувати стереотипи щодо своїх східних і західних сусідів, оцінити релігійний потенціал, не вживати заштампованого «incognita» у поєднанні зі словом «Україна». Газета обрала справді важку місію, але це потрібний шлях, тому що під час фестивалю «Країна Мрій» до мене підійшла одна читачка, яка сказала: «Ви знаєте, я не читаю «День», я її ковтаю».
Христина БОНДАРЄВА, Львівський національний університет ім. І. Франка, Літня школа журналістики «Дня»:
— Мій «День» — це видання, що майже півтора десятка років «тримає марку» якості у журналістиці. «Майбутнє тривожить нас, а минуле тримає. Ось чому теперішнє втікає від нас», — писав колись Гюстав Флобер, і мав рацію, бо людина схильна надміру захоплюватися своєю минувшиною і аж надто часто роздумувати над майбуттям. Від мене теперішнє не втікає, бо я знаходжу його на сторінках «Дня»: актуальні інтерв’ю з непересічними людьми, ѓрунтовний аналіз сучасних політичних, економічних і культурних процесів, змістовні репортажні фото. З цим виданням ніщо «не втече». Якщо хтось шукає енциклопедію сучасного українського життя у всіх його проявах — нехай візьме у руки саме цю газету. Моя бабуся, до прикладу, навіть готує українські страви за рецептами, які час від часу пропонують на сторінках «Дня». Не можу змовчати про «Прес-клуб», який є особливо цікавим для мене як молодого журналіста. Він заповнює ту нішу, яка сьогодні в Україні не надто розвинена. Йдеться про рецензії, огляди українського телепростору, глибокий аналіз медійних процесів, які відбуваються сьогодні у засобах масової інформації. «День» вже давно не є звичайним виданням. Він став цілою інституцією, яка генерує прогресивні ідеї. Йдеться не лише про газету як таку, а й про книги із серії «Бібліотека газети «День», і про «Фотовиставку», і про інші проекти, які спричиняються до ідентифікації українців, відчуття самих себе повноцінними громадянами однієї держави. «День» подібний «скриньці Пандори», яка замість золота наповнена інтелектуальним харчем, що все ж є своєрідним золотом для спраглої української душі.
Ірина БОЧАР, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Літня школа журналістики «Дня»:
— Газета «День» завжди викликала в мене немалий інтерес. Я завжди цікавилася публікаціями цього видання, з великим задоволенням відвідувала виставки Міжнародного фотоконкурсу «Дня». Участь у Літній школі журналістики стала важливим, переломним моментом у моєму сприйнятті сучасних суспільних процесів. Завдяки роботі в газеті я відкрила для себе маловідому мені до того сферу журналістики, побачила, як готується матеріал і видається газета, зрозуміла, яким є життя журналіста — посередника між тими, хто сприймає інформацію, і тими, хто цю інформацію (подію) створює, відчула міру відповідальності, яку несе журналіст перед своїм читачем. А ще отримала цінний досвід спілкування з успішними людьми, які спонукали мене до подальшого особистого розвитку. Тепер щодня слідкую за матеріалами «Дня». Вони є для мене орієнтирами та відображенням найактуальніших моментів розвитку українського суспільства. Це нове знання, яке додає впевненості у нових починаннях.
Вікторія ПРАСОЛ, студентка Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Літня школа журналістики «Дня»:
— «День» — це бренд, із яким відразу асоціюються позитивні якості, притаманні лише цьому виданню. Якщо говорити метафорично, то для мене газета «День» — джерело серед болота інформації. У кожної людини існує свій власний розпорядок дня, для когось обов’язковою є чашка кави, якісний фільм, цікава книжка... Фірмовий стиль газети дав їй змогу потрапити у список обов’язкових складників мого щоденного розпорядку. Двадцять чотири години для мене незавершені без «Дня»... Ця газета ніби виступає додатковою двадцять п’ятою годиною у моєму житті.
Аліса ГОРДІЙЧУК, Національний університет «Острозька академія», Літня школа журналістики «Дня»:
— Мій активний «День» розпочався з Літньої школи журналістики і став невід’ємною складовою мого часопростору. Долучившись до роботи редакції на один місяць, я побачила весь складний механізм створення щоденної газети у дії й узяла в ньому участь. Чим після цього став «День» для мене? Моїм вчителем і другом. Він навчив мене глибше аналізувати події навколо, синтезувати інформацію, а після закінчення Школи щодня нагадує про те, ким я є і хто мене оточує, що навколо багато неординарних, цікавих, інтелектуальних людей, яких лише треба знайомити одне з одним.
Катерина ЯКОВЛЕНКО, Донецький національний університет, Літня школа журналістики «Дня»:
— Мій «День» — це, насамперед, багато нового, це зустріч з неординарними, я б сказала, незвичайними людьми. Зараз багато з них — це мої щирі друзі, моя підтримка, допомога і критика. Разом із тим «День» допоміг мені глибше осягнути сутність моєї майбутньої професії, зрозуміти, до чого я повинна прагнути. Професіоналізм, працездатність, любов до всього, що ти робиш, небайдужість та бажання допомогти — це те, що я зустріла у редакції «Дня» і що стало для мене прикладом.
Параска ДВОРЯНИН, шеф-редактор ТРК «ЛЮКС»:
— Мій «День» — це газета, в якій немає пасквілів, превалює якісна аналітика, журналісти не дозволяють собі вдаватися до чорного піару, а скоріше, відповідають на запитання «Що діється в нашому суспільстві? Що на це впливає?» і прогнозують, як та чи інша ситуація може розвиватися. Мені подобається рубрикація в газеті й верстка, які є простими і зрозумілими, завдяки чому читач без проблем може знайти матеріали, що його цікавлять — чи то з міжнародної політики, чи про події в Україні, про суспільні процеси або культурне життя. Я, наприклад, час від часу заглядаю в рубрику «Цей день в історії», бо мені цікаво, що відбувалося того чи іншого дня. Або ж прочитую «Щоденник». Як журналіст і редактор можу сказати, що мені імпонує редакційна політика — це газета, яка багато пише про освіту, пропагує освіту як одну з найважливіших засад розвитку нації. Це газета, в якій можна багато дізнатися про наших корифеїв. Взагалі, це газета, яка не лише має рубрику «Бібліотека», а скоріше, сама є компактною бібліотекою, де завжди можна дізнатися щось цікаве. Я вважаю, що «День» належить до тих видань, які потрібні на робочому столі, які радо купуєш у кіосках. І я дякую тим людям, які його творять.
Микола ЧАБАН, заслужений журналіст України, Дніпропетровськ:
— Для мене газета «День» — немов ковток свіжого повітря, газета, яка наближає нас до Європи і світу. Водночас вона добре пам’ятає шевченківський заповіт «свого не цуратись». Адже без цього «свого» ми, мабуть, і нецікаві світові. Дорожу тим, що в газеті знаходиться місце й для моїх статей. Свого часу геній парадоксу Станіслав Єжи Лец пожартував, що вікно у світ можна затулити газетою. А ось завдяки газеті «День», навпаки, меншає темряви у світі.
Дар’я ВОРОБЙОВА, учасник «Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді», випускниця Харківського національного університету ім. В. Каразіна:
— Мій «День» — це щось цікаве, нове, світле. Такою стала для мене дружба з газетою «День». Наше знайомство виявилося для мене новою віхою в житті, і цей досвід, безумовно, стане в пригоді в моєму професійному житті. Ніщо не надихає краще, ніж слова, які знаходить Лариса Олексіївна для натхнення молодих журналістів, учених, учителів, студентів. Завжди з натхненням читаю щось таке, про що раніше не доводилося замислювався, про що не знала і не чула, або про те, що так прагнула дізнатися. Водночас «День» — це ще й щорічна фотовиставка, кожна робота якої несе свій меседж. У кожного з нас є своя улюблена фотографія. І ми з нетерпінням чекаємо приїзду фотовиставки в наше рідне місто. Завдяки газеті «День» я пізнала свою країну. Адже я стала учасником «Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді» й відвідала так багато визначних місць, в яких ще не бувала. Я знайшла нових друзів по всій країні, які є не тільки цікавими людьми, а й моїми однодумцями. Кожен круглий стіл стає новим відкриттям, а кожна зустріч — святом. Кожен з нас — окрема особистість із власною життєвою позицією, але всіх нас єднає улюблена газета.
Юрій ШВЕДА, політолог, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка:
— Що вирізняє «День» серед інших видань, то це об’єктивність. «День» — не кон’юнктурна газета, бо викладає факти такими, якими вони є — незалежно від того, на яку політичну силу ці факти впливають. А для мене це найважливіше, бо на сьогодні незаангажованих ЗМІ, на жаль, немає — всі вони зосереджені в руках тих чи інших фінансово-промислових груп та обслуговують, відповідно, ті чи інші інтереси. І це дуже прикро, бо, коли береш до рук газету, стає відомою її позиція, а це залежить від того, хто за нею стоїть. Достеменно знаю, що багато людей експертного середовища читають «День». Це означає, що «День» не є газетою для масового читача — це газета для людей мислячих, аналітичного складу, які хочуть мати об’єктивну інформацію для того, щоб самостійно скласти власне судження.
Олександр МУЗИКА, декан соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка:
— Одна з причин помилок у сприйнятті — це класифікація: віднесення людей до певних категорій та приписування їм відповідних мотивів, думок тощо. Мені теж це властиво: поділяю людей на любителів пива і тих, хто віддає перевагу каві й газеті «День». Для мене «День» — газета для інтелігентних людей.
