Цього тижня Міжнародний валютний фонд передасть українському уряду свій проект меморандуму про співпрацю. Про це повідомив Атанасіос Арванітіс, керівник технічної місії Фонду, що закінчила 1 квітня свою роботу в Україні. Це, безумовно, позитивний сигнал. У заяві постійного представника МВФ у Києві Макса Альєра зазначається, що «згідно з висновками місії, економічний прогноз для України поліпшується, спостерігаються ознаки поступового відновлення економічного зростання».
Проте у скарбниці все ще гуляє вітер, і 5 мільярдів дол. від МВФ Україні, безумовно, потрібні. Звісно, заздалегідь доведеться пред’явити бюджет-2010, який іще не розглядався навіть на засіданні Кабміну. Але емісарів МВФ, напевно, турбує не лише поточний бюджет, а ще й здатність українського уряду впоратися з піком платежів за міжнародними боргами. Як передбачають автори Національної доповіді «Новий курс: реформи в Україні 2010— 2015 років», якщо боргова політика не зміниться, цей пік припаде на 2013 рік...
Останню позицію Азаров поки не коментує, зате із цілковитою впевненістю повідомляє, що угода щодо головного елементу програми співпраці з МВФ — бюджету на 2010 рік — під час переговорів уже досягнута. «Ми домовилися, що в межах орієнтовно 6% допускається, з погляду МВФ, дефіцит бюджету». Прем’єр задоволений, що меморандум не наказуватиме, яким чином український уряд має утримувати показники головного кошторису країни в цих рамках. Швидше за все, як випливає з його слів, це робитиметься за допомогою пакету спеціальних законів, із проектами яких ознайомили місію МВФ.
Невипадково Арванітіс відзначав прогрес у взаєморозумінні з Мінфіном, Мінпаливенерго й, мабуть, головне — появу перспективи того, що «Нафтогаз України» зможе без підтримки держбюджету платити за російський газ. Звісно, ці проекти ще не всі. НАК треба буде домогтися повнішої проплати споживачами. Це, в принципі, можливо, якщо, по-перше, посилити адміністративний тиск і, по-друге, виконати передвиборні обіцянки й підвищити українцям зарплати та пенсії. Чи впораються упорядники бюджету з таким завданням? Чи зуміють вони спільно з Президентом країни чесно роз’яснити народові суть проблем, що виникли, й показати наслідки зволікання в реформуванні економіки?
Тим паче що перед ними стоїть іще одне складне завдання: нарешті підняти до економічно обгрунтованого рівня тарифи на газ українського видобутку, пом’якшивши їх адресними дотаціями найбіднішим верствам населення. Сьогодні про це говорять і думають практично всі. Питання в тому, чи зважиться на такий крок уряд Азарова... Адже не виключено, що рішення Конституційного Суду може поставити на найближчий порядок денний парламентські вибори. А виборець іще не забув, що не лише уряд Тимошенко, а й нинішня влада обіцяла ці тарифи не чіпати.
Добре було б також отримати меншу ціну на імпортний російський газ і підвищити тариф на його транспортування до Європи територію України. Але перший раунд переговорів у Москві особливого оптимізму не викликав: на жаль, чи, може, на щастя, українська сторона поки не запропонувала власникам газу «гідну» ціну за жадані поступки. Торг продовжиться на найвищому рівні...
Чи буде він урешті-решт результативним? Економічні експерти зазначають, що під час передвиборної президентської кампанії сьогоднішній український уряд був загнаний у політичну безвихідь. З одного боку, щедрими обіцянками, які насправді виявилися важкоздійсненними. А з іншого — неможливістю (через них) переконувати населення в необхідності в ім’я світлого майбутнього добровільно затягти й без того затягнуті паски... Чи зійдуть реформи на непідготовленому й тому чужому для них грунті? Сьогодні влада між двох вогнів: обіцянки протистоять необхідним реформам.
На урядовому горизонті видно й інші проблеми. Страсбурзький міжнародний суд уже ухвалив рішення про виплату «Нафтогазом» значної суми ненависному Юлії Тимошенко, але не чужому для ПР підприємцю Дмитру Фірташу. Не виключено, що його остаточний бонус за втрату 11 мільярдів кубометрів газу може зрости до двох мільярдів доларів. Як у цих умовах поведеться влада?
Судитиметься до останнього, захищаючи інтереси країни, чи розплатиться з Фірташем за рахунок зростання того ж таки бюджетного дефіциту? Є й третій, не менш небезпечний, шлях: надати компанії «РосУкрЕнерго», як компенсацію, доступ на український, а, може, й на зовнішній газовий ринок. Як зрадіє цьому безкоштовному політичному дарунку опозиція!.. Ймовірно, нітрохи не менше, ніж сама «потішила» нинішній уряд, залишивши йому борг (800 мільйонів гривень) за заставу, яку треба повернути учасникам конкурсу з продажу Одеського припортового заводу. Від цих чужих гріхів можна було б відмежуватися, але чи прийдуть тоді в країну інвестори, на яких так сподівається прем’єр Азаров, сподіваючись розірвати порочні фінансові кола, до яких потрапила наша країна?
