Однак дана заява Президента, логічна й обгрунтована, викликає цілий ряд запитань, причому як з боку аналітиків, так, мабуть, і з боку реальних суб’єктів виборчої кампанії, яким, окрім вищезгаданого вибору, доведеться вирішити ще цілий ряд дилем. Перше актуальне запитання, незважаючи на досить чітке формулювання президентського побажання, виникає у зв’язку з тим, що в цій виборчій кампанії міністри будуть не єдиними учасниками, які мають владні портфелі. Так, на вибори за списком КПУ піде Генеральний прокурор Михайло Потебенько, за списком «Єдності» — київський міський голова Олександр Омельченко і голова Верховного Суду України Віталій Бойко... Цей перелік можна продовжувати дуже довго, оскільки серед кандидатів у депутати — практично всі глави обласних адміністрацій, безліч голів і заступників голів Держкомітетів і міністерств.
І, до речі, глава президентської адміністрації Володимир Литвин, що очолює список «За ЄдУ!», також є представником виконавчої влади — як же вчинити йому в цьому випадкові? Загалом, у разі «відпочинку» від виконання своїх обов’язків всіх урядовців, що розраховують на депутатські мандати, виконавча влада в Україні може відчути кадровий голод.
З другого боку, таким чином, можливо, Леонід Данилович захотів поставити довгоочікувану крапку в суперечці про значення адмінресурсу на цих виборах, сприяючи створенню рівних умов для всіх учасників парламентських перегонів. Звичайно, у «чинного» урядовця важелів впливу, мабуть, більше, аніж у «відпускника». Однак і в останнього, попри те, що його крісло на цей час займе «в. о.», деякі можливості, а головне, портфель, все ж зберігаються.
Щоправда, щодо збереження портфелів, особливо за членами нинішнього Кабміну, у деяких експертів є великі сумніви. Пригадуються прогнози щодо «недовгожительства» уряду Анатолія Кінаха почали робитися чи не з дня затвердження Верховною Радою його кандидатури. І тут уже необхідно буде задуматися тим, хто після виборів хоче продовжити урядову кар’єру. Особливо міністрам, що ввійшли до «ЗаЄдУ!». Припустимо, чи навіть напевно, вони пройдуть до Верховної Ради. І що далі? Від якого крісла вони відмовляться? Адже, з одного боку, міністерські портфелі — річ вагома, з іншого — немає ніякої гарантії, що новий склад Верховної Ради не відправить їх у відставку. Тим більше, що в «ЗаЄдУ!» при всій її адміністративній могутності суперники також, як кажуть, не з лика шиті. А якщо відсоток, отриманий «блоком начальників» на виборах, виявиться набагато скромнішим за нинішню загальну вагу блокових партій? Чи означає це вотум недовіри виборців їм як міністрам?
КОМЕНТАРІ
Сергій ТЕЛЕШУН, доктор політичних наук, президент фонду «Співдружність»:
— У пропозиції Президента є кілька складових: політична, юридична та етична. Щодо юридичної хотілося б обмежитися тим, що закон про вибори грунтується на двох складових: відсутність адміністративного ресурсу і право всіх учасників виборчого процесу обирати. А це означає, що жорстких рекомендацій щодо доцільності відпустки чи роботи немає.
Другий аспект — етичний. Якщо рекомендаційне рішення Президента буде реалізоване, то воно може для багатьох опонентів зняти питання про використання адміністративного ресурсу на виборах. Буде складніше говорити про те, що чиновники (у цьому випадку ті, які призначаються указом або розпорядженням Президента) будуть використовувати цей ресурс під час відпустки. І з цього погляду це правильний крок.
Політичний аспект рекомендації Президента полягає у тому, чи будуть реально чиновники слідувати букві закону. Якщо насправді тимчасово відпускні чиновники зосередяться тільки на виборчій кампанії — це буде абсолютно етично прозоро і юридично точно. Але якщо чиновники говоритимуть про те, що вони перебувають у відпустці (а я впевнений, що опозиція і багато хто будуть стежити за цим), а самі будуть активно використовувати «телефонне право», адміністративний апарат, ресурси, транспорт і т.д., тоді їх можна буде запідозрити у тому, що вони все одно використовують своє право впливу на виконавчу вертикаль, у тому числі й в інтересах своєї політичної сили. У цьому випадку удар по них може бути навіть сильнішим, тому що багато чиновників будуть запідозрені у брехні й політичному цинізмі.
Головне, щоб ця досить серйозна етична пропозиція багатьма політичними діячами не була перетворена на фарс. Це вже, судячи з кількості реакцій, перетворилося на політико-технологічний хід. Багато чиновників і бізнесменів, перед якими ніхто не ставив питання про відпустку, раптом стали використовувати цей прийом як засіб привернення уваги до їх персони. А це може вихолостити серйозність і етичне навантаження, які закладалися в цю рекомендацію.
Мені здається, виконавча вертикаль у разі відпустки багатьох високопоставлених чиновників не завалиться. Хоч би з тієї причини, що вона не залежить від тієї, нехай і значної, кількості представників виконавчої влади, які йдуть до законодавчої влади. З другого боку, проблем не повинно бути й тому, що був указ Президента про державних секретарів. Інше питання — наскільки якісно вони будуть координувати роботу своїх відомств.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:
— На мій погляд, у цьому випадку Президент дав дуже правильну рекомендацію представникам виконавчої вертикалі. Я вважаю, що пріоритетність виборів візьме гору над тим, що крісла, скажімо, міністрів тимчасово займуть інші люди. Уже зараз відчуваються тектонічні зсуви у системі державної влади. Тому бажання представників виконавчої влади отримати мандат довіри від людей цілком зрозуміле. Безумовно, це нормальна тенденція. До того ж наша система влади влаштована таким чином, що людина, яка перебуває у відпустці, фактично контролює ситуацію і керує, хоч формально не несе відповідальності за те, що відбувається у її відомстві. Це ідеальна схема для нашої безвідповідальності, й у цьому значенні навряд чи вона досягне благородних цілей. Не можна стверджувати, що людина, яка пішла у відпустку, не перебуває у стані конфлікту інтересів. Начальник у відпустці, як відомо, більше начальник, ніж рівноправний кандидат на посаду. Хоч все одно справедливіше, щоб він перебував у відпустці. Я вважаю, що дана рекомендація Президента стосується всіх людей, які перебувають на виборах у стані конфлікту інтересів, у тому числі й голови Адміністрації президента Володимира Литвина.
Я не виключаю, що цей крок Президента є передвісником подальших змін у Кабміні. Хоч до виборів це не станеться, тим більше що під час відпустки людей звільняти не можна. А по-друге, після парламентських виборів зі зміною розташування сил у ВР питання переобрання нового уряду виникне автоматично. А це означає, що співвідношення сил буде визначати те, хто має шанси зберегти свої міністерські посади, а хто змушений буде піти. Всі це розуміють, і тому хочуть отримати мандат, який страхує людину від втрати місця у виконавчій владі, а по-друге, таким чином кандидат посилює позиції своєї політичної сили, яка дасть йому можливість пізніше залишитися на своїй посаді. У цьому випадку, до речі, успіх на виборах «За ЄдУ!», швидше за все, приведе до зміни прем’єр- міністра. Його крісло багато в чому залежить від того, хто отримає максимальний результат на виборах. Якщо, наприклад, «Наша Україна» Ющенка, то шанси Кінаха зберегти портфель прем’єра дуже малі. Єдиний, мабуть, варіант, який практично гарантує Кінаху збереження його посади, — це сильні позиції у майбутньому парламенті СДПУ(о), яка, судячи з усього, підтримує діючого прем’єра.
Навряд чи відпустки міністрів призведуть до вакууму у виконавчій владі. По- перше, у нас є держсекретарі, які поки ще мають досить багато повноважень. По-друге, у нас немає зараз персоналізації позицій у Кабміні. Немає в уряді, наприклад, Юлії Тимошенко, яка пішла, і «все буде навпаки». У нас є чітка лінія уряду з різних питань, яку просто треба продовжити на два місяці.
Володимир ФЕСЕНКО, Бюро політичного консалтингу «Пента»:
— Заяву Президента можна розглядати як невелику політичну сенсацію, настільки вона є несподіваною і навіть парадоксальною. У відпустку повинна піти третина членів Кабміну, включаючи і прем’єра. Ситуація сама по собі неординарна. Звичайно ж, є держсекретарі і робота уряду не зупиниться, але на процесі прийняття рішень, характері функціонування уряду це може позначитися і не найпозитивнішим чином.
Про реальні причини такої заяви поки можна тільки гадати. Ось лише декілька можливих версій. Наприклад, Леонід Данилович вирішив скористатися логічним мотивом і дає можливість стажування в ролі глави уряду Олегу Дубині. Інші «потерпілі» члени Кабміну виконують при цьому роль масовки. Друга версія — подібна заява і формальний відхід членів уряду, які беруть участь у виборах, у «передвиборну відпустку» є димовою завісою перед посиленням адміністративного тиску на виборчий процес. Формально все буде виглядати благопристойно, а на практиці адміністративне «закручення гайок» стане ще жорсткішим. Третій варіант — не на краще починає змінюватися ставлення Президента до «заєдистів» (вони становлять більшість серед тих, хто підпадає під ініціативу Президента). У оточенні Леоніда Даниловича також триває боротьба (там уже давно і щосили йде своя «виборча кампанія», кулуарна). Четверта версія прямо протилежна — починається якась піар-кампанія на користь блоку «За ЄдУ!» і заява Президента — перший крок у її реалізації.
Ну і, звичайно ж, ця акція Президента повинна показати його як демократа і прихильника чесних виборів.
Показово, що «адміністративний народ» уже почав брати «під козирок». Про готовність піти у відпустку заявив Литвин із заявою, подібною до ініціативи Президента виступив мер Києва. У результаті все може вилитися у справжній фарс.
Хто і як піде у «передвиборчу відпустку» реально буде зрозуміло з 9 лютого (таку дату визначив Президент). І зовсім не обов’язково, що у відпустку підуть всі, хто задіяний у виборчій кампанії.
Щодо оновлення складу Кабміну після виборів, то це цілком можливе. Конституція не вимагає у цьому випадку формування нового уряду, але український політикум вже «захворів» ідеєю коаліційного уряду, і вона неодмінно випливе з початком роботи Верховної Ради України четвертого скликання. Інше питання, що на міністрів-майбутніх депутатів чекає головний біль — до початку роботи нового складу парламенту вони повинні визначитися зі своїм статусом — чи залишитися міністром, чи не ризикувати і зробити вибір на користь депутатського мандата.
А взагалі нові парламентарії повинні вирішити у цьому плані принципове завдання — для того, щоб ідея коаліційного уряду, що формується парламентською більшістю, втілилася у життя, необхідні істотні зміни в Конституції. Також це стосується і можливості суміщати депутатський мандат з роботою в уряді як міністр.
Вадим КАРАСЬОВ, політолог:
— Публічна рекомендація Президента представникам виконавчої влади піти у відпустку на період передвиборчої кампанії є несподіваною, але, проте, не менш цікавою, що має, на мій погляд, різноцільову орієнтацію. По-перше, Президент дає сигнал усім зацікавленим сторонам і учасникам виборчого процесу, в тому числі, міжнародним спостерігачам, про те, що глава держави збирається обмежитися роллю і функціями електорального арбітражу і виступає за однакові конкурентні умови для всіх учасників виборів. Це також демонстраційний жест, який вказує на рівновіддаленість позицій Президента у конкурентній структурі передвиборчої кампанії. Більш того, з формального погляду Президент нібито ставить близький до нього передвиборчий блок і його політиків-кандидатів у ситуацію більш жорстких етичних обмежень.
Кадрова складова підтексту цієї рекомендації полягає в тому, що у разі реалізації даної пропозиції Президента (а з нею вже погодилися і глава Адміністрації Президента, і прем’єр-міністр, і ряд інших представників вищих виконавчих еліт) виникає можливість кадрового оновлення виконавчої еліти і урядових чиновників. Дійсно, багато чиновників підуть у разі обрання до Верховної Ради. Тому до можливого кадрового дефіциту поствиборчої ситуації ставиться завдання вже сьогодні, і потрібно поступово його вирішувати, не чекаючи «елітних міграцій» від виконавчо-законодавчої влади після 31 березня. Зокрема, чому б Дубині не спробувати себе у ролі майбутнього прем’єра вже у передвиборчий період, щоб процес зміни урядових еліт пройшов більш плавно і природно?
Ще один момент. Треба звернути увагу на те, що це все-таки рекомендація. І викликана вона, як мені здається, непропорційним публічним впливом на виборчий процес так званої проблеми адміністративного ресурсу. По-перше, дана рекомендація все-таки більше стосується державних чиновників, а не політичних міністрів чи членів політичного Кабміну. Зокрема, у США, у Британії та ряді інших країн члени Кабінету міністрів, керівники виконавчої влади, представники адміністрації ведуть виборчу кампанію, паралельно виконуючи свої посадові обов’язки. Суть горезвісної проблеми адміністративного ресурсу за великим рахунком не залежить, як мені здається, від того, йде чи не йде діючий політик у відпустку на період виборчої кампанії. Тим більше, що проблему адміністративного ресурсу потрібно розглядати у більш широкому контексті — як використання інституційних ресурсів у той чи інший період виборчої кампанії. Ті ж депутати, ті ж керівники парламентських комітетів, керівництво парламенту так само використовують свій службовий депутатський ресурс для реалізації своїх передвиборних цілей. Але у цьому випадку, оцінок на зразок звинувачень у використанні адміністративного ресурсу представниками виконавчої влади, зацікавлена публіка не висуває. Характерно, що і ряд інших політичних сил також має свій специфічний ресурс, наприклад опозиційний, який використовується для радикальної критики чинної влади. Зрештою, коли ми говоримо про «ресурсний портфель» кампанії і конкретних її учасників, ми не повинні ігнорувати проблему порівняльних ресурсних «переваг» усіх учасників політичного процесу.
