Позавчора українським ученим, без сумніву, вдалося справити враження на публіку. Якщо не склалося з модними нині експериментами з клонування і розшифровки генома людини, то пощастило з третім «писком» — ембріональними стовбурними клітинами.
Останні тривожили провідних світових вчених біологічної і медичної науки понад чотири роки, в основному через свою так звану вільну спеціалізацію. Практично безлімітно відтворюючи себе, вони можуть породити будь-які тканини. Так учені довели, що з кровотворних стовбурних клітин кісткового мозку при правильному підході до діла можна виростити мускульні, нейронні та навіть клітини печінки. Інтуїція і численні досліди у лабораторіях підказували, що, можливо, тут і криється панацея від захворювань, які тривожать людство.
Але якщо «там» усе стихло на стадії гіпотези, то українським ученим удалося зрушитися з мер
Журналістів же цілком резонно більше зацікавив інший підводний камінь — етичний. Адже дивовижні властивості знайшли лише в ембріональних клітинах. Чи не означає це, що заради порятунку життя хворих людей доведеться переходити на відкриту пропаганду абортів? Хоч технологію отримання такої кількості потрібних клітин ученими ще досконально не продумано, деякі варіанти вони вже встигли запропонувати. Наприклад, активну співпрацю з клініками репродуктивної медицини. За технологією штучного запліднення «ін вітро» у процесі беруть участь не менше 7—8 яйцеклітин, з яких згодом вибирають оптимальний варіант. А «брак», на думку вчених, можна використовувати у лікувальних цілях. Тим більше, що, дивлячись на ембріональну стовбурну клітину, вони стверджують: «Між життям і смертю стоїть безсмертя». твої точки. Позавчора вони зареєстрували заявку на винахід, створений на основі ефекту Кухарчука—Радченка—Сірмана. Це відкриття фантасти вже встигли напророчити, але помилилися у своїх розрахунках аж на 16 років — на їхню думку, це повинно було відбутися у 2018 році. А полягає відкриття у наступному: вчені припустили, що введення в організм певної дози ембріональних стовбурних клітин приводить до того, що існуюча система імунного захисту перебудовується на нову. Уведені клітини зіштовхуються в боротьбі зі «старими», і завдяки їхній підвищеній репродуктивності та за умови, що їхня «армія» буде більш численною, ефекту відторгнення не буде. Останній пункт для лікарів завжди був грандіозною проблемою. Чому, «переставляючи» в організмі, скажімо, селезінку з місця на місце, організм не буде цьому противитися, а того, що не вистачає, але чуже, відкидатиме. Люди, які пережили трансплантацію органів і тканин, усе життя змушені сидіти на дорогих ліках — імунодепресантах.
За твердженнями вчених, якщо за визначеною схемою й у визначений час уводити внутрівенно ембріональні стовбурні клітини, то організм повернеться у період внутрішньоутробного розвитку імунної системи. Старі й хворі клітини реципієнта гинуть, а чужі, молоді й здорові, сприймаються як свої власні. З погляду практики, за словами одного з авторів, доктора медичних наук, професора Олександра Кухарчука, у такий спосіб можна буде усувати причину хвороб, а не їхні наслідки. Приміром, так можна буде боротися з гострими лейкозами, розсіяними склерозами, інфарктами міокарда, інсультами, хворобою Паркінсона, анеміями і цукровим діабетом.
На презентації було продемонстровано воістину вражаючі фотографії піддослідних пацюків. Чорному пацюку пересадили частину шкірного покриву білого, і навпаки. Як розповідають учені, практично всі піддослідні (дослід проводився на 550 пацюках) після операції почуваються цілком комфортно. Щоправда, огріхи виробництва все-таки були. У двох серіях при трансплантації шкіри протягом одного дня у пацюків відбулася мутація клітини, і «як подарунок» вони одержали злоякісну пухлину. Але вчені говорять, що з цим уже навчилися боротися, на відміну від іншої проблеми. «Ворогом» лікаря у даному випадку стає група крові, яку він «переливає» ніби зсередини, не знаючи при цьому можливих антигенних характеристик знову створених еритроцитів.
