Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Мобiльний» споживач пропонує діалог

11 серпня, 2004 - 00:00
ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА / «День»

Можна сказати, що серед безлічі різних, великих і дрібних, революцій, які стрясали (різною мірою) українське пострадянське суспільство протягом останніх 13 років, помітне місце належить мобільній революції. Колись, років вісім тому, коли мобілки були рідкістю навіть у державних діячів, колишній віце-прем’єр України необережно зауважив, що бізнес в Україні може робити лише той, хто знає прямий телефон віце-прем’єра. А в яку суму оцінив би сьогодні бізнесмен середньої руки з провінції номери мобільних телефонів членів уряду? Ера мобільних телефонів суттєво змінила наші погляди на світ — нібито розширила його, — й одночасно дозволила кожному з нас відчути себе вільнішими і розкутішими.

Досить сказати, що в такій, по суті, ще далекій від загального достатку 48-мільйонній країні, як Україна, мобільними телефонами користуються сьогодні 9 мільйонів осіб. Це, як видається, можна зарахувати до одного з головних реальних показників, що свідчать як про економічне зростання країни, так і про підвищення добробуту її громадян.

І проте не можна ігнорувати й той факт, що престижна, особливо в молодіжному середовищі, й безальтернативна (у сфері бізнесу) мобілка грунтовно спустошує кишені українців. Прибуток мобільних операторів в Україні вражає. За даними Держкомстату, в першому півріччі оператори стільникового зв’язку отримали прибуток у розмірі 3,9 мільярда гривень ($735,8 мільйона), що в 2,4 разу більше, ніж за аналогічний період минулого року. У 2003 році оператори отримали 3,83 мільярда гривень ($722,6 мільйона) доходу.

В Україні вже назріває (назвемо її так) друга мобільна революція, викликана невдоволенням споживачів якістю та вартістю мобільного зв’язку. Студенти — ініціатори акції, щоправда, за деякими даними, нібито відмовились від «революції». Інтернет-видання «Оглядач» стверджує, що воно першим з українських ЗМІ приєдналося до акції «Мобільна революція», яка стає міжнародною. А полягатиме вона в тому, що всі власники мобільних телефонів, незадоволені роботою операторів, можуть 1 вересня вимкнути на дві години (з 12 до 14 годин) свої апарати. Російське видання «Вокруг новостей» закликало росіян також відключити свої мобільні телефони.

«Клієнт завжди правий», про це слiд нагадати мобiльним операторам. Абоненти — не безлика маса дійних корів, а цілком відчутна й конкретна сила. Слідом за Україною, 2 вересня 2004 року акцію підхопить Росія. Із 12.00 до 14.00 відбудеться всеросійська акція протесту «Просто вимкни його!» Для вимог «революціонерів», безумовно, є певні підстави. Хвилина мобільного зв’язку в США коштує 2 центи. У Росії вартість хвилини розмови становить 10-12 центів. Порівняйте ці дані з тарифами, за якими доводиться платити вам, читачу.

До речі, ідея «мобільної революції» прийшла до України з Італії, де Італійський союз боротьби за права споживачів, не задоволений якістю наданого місцевими операторами сервісу, провів перший у світі «телефонний страйк». Італійці, які підтримували акцію, 15 липня протягом 2 годин не користувалися мобільними телефонами. За даними аналітиків, збитки італійських операторів становили в результаті близько 500 млн. євро. У Франції в травні цього року з ініціативи Федерації захисту прав споживачів (Union Federale des Consommateurs) відбувся національний SMS-бойкот. Унаслідок акції регулятивні органи країни провели консультації з компаніями, і вартість SMS у мережах французьких операторів була знижена на 30%.

Сьогодні важко спрогнозувати збитки, яких зазнають мобільні оператори внаслідок «мобільної революції», а тим більше їхню реакцію на вимоги споживачів. Багато залежатиме також і від того, чи підтримають цю акцію ЗМІ. Але зрозуміло одне: такі акції протесту, засновані на цілком ринкових і ненасильницьких діях мільйонів громадян, істотно присувають нашу країну до громадянського суспільства, яке множить наявні в його руках важелі впливу на великі корпорації.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: