Валерій РЕДЬКО — автор безлічі підручників іспанської мови для середніх навчальних закладів. Підручники створено на підставі особистого досвіду Валерія Григоровича, за плечима у якого 17-річний досвід педагогiчної діяльності в спецшколі з іспанською мовою викладання. Самі іспанці високо оцінили внесок Редька, який, до речі, завідує лабораторією навчання іноземних мов Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України, в розробку методики викладання їхньої рідної мови і не один раз запрошували його на стажування. Власне на зібраному під час цих поїздок матеріалі й створено його підручники. Зараз він знову збирається до Іспанії, де 2001 року в Мадридському університеті його підручник було оцінено як еталон для викладання іспанської як іноземної. Успіхи Валерія Григоровича оцінено й у нас. 1997 року він став лауреатом премії Академії педнаук України за підручник для п’ятого класу, зараз його підручник 2002 року випуску також висунуто на здобуття премії. Зараз, разом із видавництвом «Генеза», він готує підручники з другого до одинадцятого класу — і активно сам їх випробовує в київській школі № 225. Парадоксальним виглядає те, що досягнення наших учених у розробці того, як допомогти засвоїти чужу мову, незрівнянні з тим, як ми володіємо рідною мовою. Що, як і раніше, не перестає вражати іноземців.
— Валерію Григоровичу, що для вас головне у викладанні мови?
— Зараз, у зв’язку з переходом нашої школи на 12-річне середнє навчання, з’явилися нові пріоритети. Відповідно до рекомендацій Ради Європи ми обрали пріоритетним комунікативний підхід до навчання іноземної мови.
— Чи є цей пріоритет у підручниках української мови і в методології її викладання?
— Цього року під егідою Міністерства освіти і науки України спільно з Академією педнаук та Інститутом педагогіки ми готували проект стандартів, і в тому числі з української мови та літератури. Там також пріоритетним залишають комунікативний підхід у навчанні.
— Наскільки це зможе якось змінити існуюче співвідношення на користь тих, хто володіє державною мовою?
— Коли виходить новий підручник з вивчення мови, вчені звичайно чують запитання: а що, від цього стануть краще знати мову? Це дилема, яку ми навряд чи вирішимо найближчим часом. Що стосується української мови, то мені думається, що у нас ще такий соціальний статус мови, такий соціальний статус населення, при якому дуже важко розраховувати на швидкий результат. Адже на перервах і за межами школи багато дітей розмовляють російською мовою. Тому дуже важко в даній мовній і соціальній ситуації щось сказати абсолютно. Хоча нашу роботу спрямовано на те, щоб українська мова більш стабілізувалася як державна мова.
— Прийнято вважати, що патріот володіє мовою своєї країни. Іспанцям патріотами бути легше, у них, як нам здається збоку, мономовна країна. А як ви вважаєте, патріотизм і знання мови за наших умов обов’язкові?
— Хочу заперечити, Іспанія — не мономовна країна. Там основною мовою є кастильська, але в них є області, де говорять і вивчають мови, які існують рівнобіжно з кастильською: каталонська, валенсійська, баскська. Але всі іспанці — патріоти своєї батьківщини. Що стосується нашої держави, то з цим наразі важко. Ви бачите, які бурхливі дискусії йдуть у суспільстві. Ми всі уважно стежили за парламентськими слуханнями щодо рідної мови. Те, що питання поставили — добре. Луна від цього напевно буде.
— За ситуацією в світі можна прогнозувати моду на вивчення мови. У період перебудови у світі було модно вивчати російську мову, потім зріс попит на китайську. Можна передбачати, що зараз — на арабську. Як ви вважаєте, чи це буде мова миру чи війни?
— Арабською мовою говорить ціла група країн. Арабська на території України вивчається в деяких школах, кількість яких все зростає. Через те, що арабська входить до п’ятірки-шістки найбільш поширених мов у світі за кількістю населення, що нею розмовляє, то назвати її модною я не можу, але назвати поширеною маю право. Мова миру чи війни? Гадаю, що так ставити питання не варто.
Будь-яка подія континентального чи світового значення, безперечно, притягує погляди світової громадськості, як зараз війна в Іраку. Гадаю, що це тимчасова ситуація, тому пов’язувати статус мови з політичним статусом не варто. Війна у В’єтнамі закінчилася давно, а в’єтнамську мову як вивчали, так і вивчають — і на території України в тому числі. Пов’язувати моду на мову, її пристижність з конфліктами, мабуть, не варто.
