Стаття «Юнги на борту Ноєвого ковчега» вже писалася, коли — з різних причин — мені довелося познайомитися ближче зі студентами кількох українських університетів. Перше відчуття — це було, як свіжий вітер. Я побачила перед собою світлу, одухотворену молодь, сповнену енергії, цікавості, планів на щодень, — і на велике майбутнє. В їхній присутності перестає бути чутним чвакання пострадянського політичного болота. В їхній присутності стають зіжмаканою чорною копіркою привиди псевдопостмодерних шизофреній. Після століття геноцидів відроджується до життя молодь, в якій живе музика, усміх, енергія. В якій живе Європа.
Але глибше знайомство відкоригувало це перше враження. Досить було ніби випадково кинутої фрази, раптово стемненого погляду — а потім і розмов без евфемізмів, — щоб зрозуміти глибину прихованого відчаю цієї молоді.
Це відчай, який рано чи пізно вибухає. Це відчай молоді, яка не бачить перспективи для своєї реалізації в Україні після десятиліть злочинної радянської політики — і років цинічної політики пострадянської.
Мені б хотілося, щоб наступні дві статті — стаття студентки центрального університету країни і моя — стали запрошенням до якнайширшої дискусії. Вважаю, що «День» з його концептуальною увагою до молоді міг би стати найкращим простором зустрічі для молодих людей — зі cходу і заходу України, але також із країн Європи, з Росії, Америки. Хай вони відверто пишуть про найболючіші проблеми. Їхня розповідь про навчання, роботу, контекст життя, їхнє уявлення про майбутнє можуть стати не лише суспільно-культурним портретом покоління, не лише індикатором змін і проблем, а й дорогоцінними порадами для європейської частини українського політикуму, на чиї плечі лягає обов'язок і відповідальність за побудову демократії в Україні, за інтеґрацію України в Європу. А отже, — й за надання життєвої та професійної перспективи наступним поколінням.
Давньогрецька аґора, давньоруське віче — це було місце для роздумів і для рішень мудрих старійшин. Нехай українська аґора «Дня» стане місцем зустрічей, роздумів і порад для покоління українців, яким судилося рушати в плавання на початку ХХI ст.
