Першими ластівками невдоволення профспілок політикою Києва, за визнанням головного профорга морських портів Володимира Зайкова, були спроби відчуження кількох теплоходів портових підприємств на користь Об’єднання «Український комерційний флот». Тоді, з його слів, найбільш рентабельним портам (Іллічевськ, Одеса) вдалося повернути судна в лоно держави в судовому порядку. Подібні механізми вони збираються застосовувати і надалі для збереження своїх позицій.
Головною причиною обурення «трудових колективів» портів стали останні директиви Держдепартаменту, що передбачають посилення контролю за їхньою фінансово-комерційною діяльністю. Зокрема, керівників підприємств зобов’язали візувати у Києві будь-яку торгову угоду з надання портових послуг. Мотивація Кабінету Міністрів у цьому випадку, в принципі, зрозуміла. Як признався кореспонденту «Дня» в приватній розмові один із керівників профспілок, в умовах, коли державний порт не в змозі конкурувати з приватними вантажно-розвантажувальними компаніями, керівництво нерідко надає послуги за плату «в конверті». Гроші, таким чином, у балансі порту не враховуються, а державний бюджет, природно, страждає.
Проте і тут з керівниками профспілок важко не погодитися, самої проблеми спроби її імперативного вирішення не зняли. Українські транспортники (портовики в тому числі) давно і безуспішно виступають за створення впорядкованої системи державних тарифів на перевезення. Яка, на думку Сергія Бризгалова, у разі узгодження вартості послуг залізничного, річкового, морського тощо транспорту могла б слугувати виходом з ситуації.
А вирішення проблеми в стилі Держдепартаменту, як стверджують профспілкові діячі, ситуацію тільки ускладнює. Дружним унісоном вони скаржилися на низький рівень продуктивності міністерської праці: мовляв, надіслані портами на затвердження торгові угоди чекають свого підпису місяцями. Чого не можна сказати про компанії, які бажають скористатися послугами українських портів. Згідно зі словами С. Бризгалова, додаткова адміністративна тяганина відлякує клієнтів. А їх держава портам повернути не в змозі.
Є в обов’язковому узгодженні дій керівництва порту з Міністерством і ще один примітний момент. Одеський профспілковий лідер Ю. Погорєлов говорив «Дню», що обслуговування порту цікавить центр не менше, ніж його торгово- розвантажувальна діяльність. Йдеться про відцентрові вказівки, де, у кого і за якою ціною купувати необхідне портам обладнання. Портовики наполягають на своїй компетентності в цьому питанні і вважають, що вигідніше купувати, наприклад, російські генератори через посередників в Україні. Міністерство, навпаки, віддає перевагу офіційним закупівлям. У результаті, зі слів Ю. Погорєлова, наші порти за абсолютно ідентичне обладнання вимушені платити великі гроші. Не беремося стверджувати, чи правда це, але те, що портовики не бажають псувати відносини, що склалися з постійними постачальниками, не дивно.
А ось чим лідери док-профспілок справді здивували, то це інформацією про законопроект, винесений на розгляд Верховної Ради головою бюджетного комітету Петром Порошенком 5 липня цього року. У документі, якщо вірити тлумаченню портовиків, запропоновано розглядати портові збори як стовідсоткові бюджетні надходження. Зазначимо, що портові збори (друга після вантажно-розвантажувальних операцій прибуткова стаття портового бізнесу) щорічно загалом дають прибуток близько $100 млн., тридцять відсотків яких на сьогоднішній день ідуть до бюджету держави. Дві третини решти директори портів повинні спрямовувати на розвиток інфраструктури своїх підприємств, забезпечення їхньої безпечної роботи, ремонт обладнання, споруд і т. д. І хоч, цитуємо пана Погорєлова, «ці гроші не завжди належно витрачаються, є конкретні люди, які зацікавлені в їх поповненні».
Не будемо ставити собі за мету з’ясувати розміри цього «не завжди». Тим більше, що за витрати своїх портів директори звітують перед уповноваженим власником в особі Міністерства транспорту. А стовідсотковий переказ портових зборів до засіків Вітчизни, на думку голів профспілок, аж ніяк не означатиме їхнього цільового використання в інтересах галузі. Більш того, більшість із них цей проект закону схильні розглядати як передумову погіршення фінансового становища морських портів з подальшою їхньою приватизацією. Згадуючи подібні ініціативи за часів прем’єрства Ющенка, побоювання портовиків виглядають не зовсім безпідставними. Цікаво, в зв’язку з цим, що присутній на прес-конференції голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту Микола Павлюк (у минулому — начальник Одеського порту) дізнався про існування законопроекту пана Порошенка тільки на прес-конференції. І тому давати оцінку документа з політичного погляду не поспішав. «Якщо так справа піде і надалі, то клієнти портів нашої країни шукатимуть більш зручні способи доставки своїх вантажів. Наприклад, через порти Росії, Румунії тощо», — зазначив він.
