Останні дні показали, що загадковість Сходу не порушує кордонів економіки, у якій усе передбачуване. Яскравий приклад цього - сьогоднішня зустріч президента Туркменістану Сапармурата Ниязова з головою РАТ "Газпром" Ремом Вяхіревим.
Насправді туркмен-баші приїде до Москви на поклін після того, як він несподівано ліквідував ТРАТ "ТуркменРосгаз", яке займалося поставками туркменського газу до України та інших країн СНД.
Не виключено, що після цієї зустрічі ТРАТ буде відтворено у тій чи іншій формі, але не доводиться сумніватися, що російська сторона намагатиметься підняти свою роль у цій організації. Другим питанням, яке, певна річ, обговорюватимуть, стануть ціни на газ. І тут теж не виникає сумнівів, що Росія встановить такі тарифи на його транзит своєю територією, від яких ціни дешевого туркменського газу на кордоні з Україною підвищаться до позначки, встановленої Р. Вяхіревим.
Але чого це раптом непередбачуваний туркмен-баші, здолавши гордість, буде змушений приймати умови Москви? Головний стимулюючий фактор - 37-відсоткове падіння виробництва, пов'язане з припиненням експорту енергоносіїв до країн СНД. Такого стрибка вниз може не витримати навіть таке патріархальне суспільство, яке існує в цій країні.
А додатковим стимулом для стояння на московському килимі є для С. Ніязова раптове бажання України повернути борги за туркменський газ, використаний 1996 р. для виробництва міндобрив. Київ вже виділив 270 тисяч тонн зерна, які передбачено поставити до Туркменистану. Отже, хай і з запізненням на чотири місяці, але починає реалізовуватися міжурядовий протокол, підписаний навесні цього року в Ашгабаті тодішнім держміністром Анатолієм Мінченком. Так і сподівайся будуть виконані й ті його положення, що передбачають оплату 53% газу валютою. Й Ашгабат вирішив форсувати переговорний процес, розпочавши його, звісно, у Москві. Щодо Києва, який несподівано вирішив віддати колишні чужі, а тепер давно вже "свої" гроші, то вийнявши із засіків зерно, він сховав замість нього, а правильніше сказати, просто проковтнув туркменські пігулки, щедро виписані Ашгабатом під час скандальної відмови від візиту Президента Л. Кучми. За день до зустрічі С. Ніязова з Р. Вяхіревим, до Києва прибув міністр економіки та ресурсів Туркменістану Халназар Агаханов. Цього разу його завдання полягало не тільки у тому, щоб вибити старі борги, а й підготувати грунт для зустрічі двох президентів.
Тимчасом туркменські пігулки, мабуть, вже звична їжа у Києві. Колись, з подачі керівництва країни, їх ковтала корпорація "Республіка", що вперше і досить успішно проклала шлях в Україну туркменському газу. Тепер Президент України повною мірою може використовувати її досвід, маючи радниками відразу двох колишніх керівників цієї структури - Ігоря Шарова та Ігоря Бакая. Останній якось сказав, що подвійні ігри з імпортерами туркменського газу в Україну можуть скінчитися втратою для нашої країни цього ринку. Ця думка лишається актуальною й сьогодні. У будь-якому разі компанія "Ітера-Україна", незважаючи на підтримку "Газпрому", що забезпечує її замість туркменського російським газом, трохи нервується. І не зрозумієш, що її турбує: чи то зникнення з газової царини колишнього президента Євгена Сухіна, чи то "загроза" Туркменістану постачати газ в Україну без посередників.
