По-перше, списком допущених, за повідомленням кореспондента УНІАН, якого поінформувала прес-служба Генпрокуратури, займався особисто пан Потебенько. Іншими словами, постає питання, чому журналістів, котрі ще не знаходяться за гратами, «сортує» генпрокурор особисто. І по-друге, заяви, зроблені на брифінгу заступником генпрокурора паном Обіходом від імені його відомства, можуть свідчити про надзвичайно своєрідне трактування і Конституції, і законодавства держави.
Як повідомили «відібрані» телевізійні ЗМІ, що відвідали брифінг пана Обіхода, незалежно від рішення парламенту, що включив до порядку денного питання про перегляд постанови щодо Лазаренка, з якої народний депутат просить вилучити згоду на його арешт, Лазаренка все одно заарештують. І, крім того, можлива нова постанова ВР заздалегідь розцінюється як «протизаконна». На цьому фоні повідомлення Генпрокуратури про нову «справу Лазаренка» — про «багатомільйонні хабарі» — це вже з розряду «гори- гори ясно, щоби не погасло».
Те, що влада боїться «справи Лазаренка» чи не більше, ніж він сам — було зрозумілим завжди. Але, виявляється, цей страх настільки об'ємний, що набуває вже наочно непристойних форм.
Законодавчий орган країни має повне право переглянути будь-яке своє рішення і ухвалити нову постанову з будь- якого питання в рамках своїх повноважень. Колишній генпрокурор депутат Шишкін нагадав кор. «Дня», що в практиці парламенту відомий перегляд ВР свого рішення про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Степана Хмари. «Розмови, що, мовляв, «усе одно арештуємо Лазаренка» — неможливі, — вважає пан Шишкін. — Якщо ВР ухвалить рішення, що задовольняє клопотання Лазаренко — органи зобов'язані з цим погодитися, взяти під козирок і виконувати, а не міркувати». Колишній в.о. генпрокурора депутат Литвак згоден: «Є закон про статус народних депутатів, де чітко виписано, за яких обставин депутата може бути притягнуто до кримінальної відповідальності й арештовано. І якщо рішенням парламенту таку міру попередження, як арешт, не буде передбачено, то ні прокурор, ні суд не можуть прийняти рішення самостійно, бо це буде порушення закону, а за великим рахунком — перевищення владних повноважень».
На думку пана Шишкіна, «ідіотські підходи дилетантів, які абсолютно не володіють поняттями теорії права» і тому можуть піддавати сумніву права вищого законодавчого органу, викликано страхом «команди, а вірніше «камарильї» Кучми»: «Вони просто бояться побачити Лазаренка в Україні, тому вони все зробили, щоб він її безперешкодно покинув».
Стосовно нової справи — «про хабарі», то всі правознавці сходяться на думці: епізоди за цими справами важко довести; розкриваються такі справи, як правило, по гарячих слідах; необхідно виявити причинно-наслідкові зв'язки, з'ясувати, яка мета передбачалася, чи досягнуто результату, чи використав підозрюваний службове становище і т.д. І водночас за фактом заяви можуть завести справу практично на будь-кого з чиновників. Іншими словами, до прикладу, якщо сьогодні Павло Іванович заявить, що за те, щоб стати прем'єром, він дав Леоніду Кучмі $ 5 млн., Генпрокуратура зобов'язана буде порушити кримінальну справу і приступити до допитів Кучми і Лазаренка. І хоч Олег Литвак не виключає, що у «справі Лазаренка», яка не стояла на місці, «можуть виникнути нові обставини», його колеги- правознавці дуже скептично ставляться до чергових знахідок Генпрокуратури.
