Як уже повідомляв «День» (№ 128), командир ескадри різнорідних сил Військово-морських сил України контр-адмірал Ігор Тенюх, який стояв біля витоків створення національного флоту, подав рапорт на ім’я міністра оборони України про свою відставку — у зв’язку з небажанням «брати участь у планомірному знищенні та руйнуванні Військово-морських сил України».
Коментуючи на прохання «Дня» цю ситуацію, доктор історичних наук, професор, полковник запасу Сергій ЛИТВИН відзначив, що нинішніх і колишніх офіцерів ВМС України глибоко стривожив цей факт, тим більше — з таким мотивуванням, як небажання Ігоря Тенюха бути причетним до руйнування ВМС України. «Я знаю Ігоря Тенюха як досвідченого офіцера, високопатріотичного, національно свідомого. Саме він разом з низкою інших офіцерів на початку 1990-х був причетний до формування, до відродження українського флоту. Тоді Ігор Тенюх безоглядно пішов на службу українському флотові. І в ті складні часи, особливо в 1992 році, коли ми у складних (прямо скажемо, майже у фронтових) умовах відстоювали інтереси України і ВМС на Чорноморському флоті, він виявив себе як справжній патріот України.
Тут дуже явно проглядаються історичні аналогії з ситуацією, яка мала місце у 1918 році, коли Українська Центральна Рада, її соціалістична більшість не звертала належної уваги на розбудову українського флоту, скажемо, поступалася в боротьбі за флот російським більшовикам... Флот тоді, як і зараз, складався переважно з українців. Українці виявили стійкість до більшовицької пропаганди, і вже 29 квітня 1918 року команди лінкорів, крейсерів, деяких підводних човнів підняли українські прапори, і таким чином перейшли на службу українському народові. А контр-адмірал Михайло Саблін вступив у командування Чорноморським флотом, про що надіслав телеграму до Києва, заявивши про те, що флот є українським і може контролювати ситуацію в Севастополі. Проте керівництво держави було тоді, як відомо, заклопотане боротьбою за владу і йому було, як-то кажуть, не до Севастополя (як раз 29 квітня відбувся переворот, уряд Центральної Ради перестав існувати, і Павла Скоропадського було проголошено гетьманом України). І ті шанси, коли флот фактично присягнув Українській державі, дуже добрі шанси для збереження флоту, для збереження людей, для збереження власне української влади, українського впливу в Криму і на Чорноморському флоті, були втрачені. Керівництво держави ними не скористалося. І в подальшому Саблін не зміг повною мірою послужити Україні. І все це призвело до трагічного розколу флоту. Кораблі, які знаходилися під впливом більшовиків, перейшли до Новоросійська і потім, як відомо, вони були затоплені в Цемеській бухті.
Так от, цей історичний факт викликає деякі аналогії з сучасною ситуацією, коли Україні необхідний міцний Військово-морський флот, а ми знаємо про недостатність уваги сучасного керівництва держави до розбудови флоту та його зміцнення. На жаль, це може призвести до наслідків, подібних до тих, які мали згадані історичні події, коли ми втратили не тільки флот і вплив у Криму, а втратили й Україну».
P.S. Рапорт про відставку командира ескадри різнорідних сил ВМС ЗСУ контр- адмірала Ігоря Тенюха розглядається командуючим ВМС України Ігорем Князем. Про це «proUA» (www.proua.com) повідомив керівник управління прес-служби Міноборони Андрій Лисенко. «Тенюх подав свій рапорт на ім’я головного командуючого Військово-морськими силами України Ігоря Князя 18 липня. Цей рапорт розглядається», — повідомив Лисенко. Коментуючи відставку Тенюха, Лисенко зазначив, що командир ескадри виклав у своєму рапорті «бажання людини, яка хоче звільнитися» з певних причинах, а вже вище керівництво буде приймати відповідне рішення.
