Взяти міністра зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі Сергія Осику, репутація якого нещодавно зазнала випробування критичною публікацією у «Файненшл-таймс» та повідомленням агентства «Франс Прес» про порушення проти нього кримінальної справи (що, втім, рішуче спростовує наша Генпрокуратура). Однак питання лишаються. Так ось, цього ветерана свого руху (С.Осика, мабуть, довше за всіх тримався за міністерське крісло в кабінетах, що формувалися Л.Кучмою) Президент твердо, але без оголошення причини позавчора звільнив із посади, яку він обіймав, і одразу рішуче призначив заступником міністра економіки. Але, кажуть, сам об’єкт рокіровки при цьому нового призначення не схвалив. І тому Президент одразу вельми послідовно вчора скасував попереднє рішення.
Як стверджують деякі експерти з кадрових питань, тепер в адміністрації вводиться нова посада — радника із зовнішньоекономічної діяльності.
Не менш захоплююча діаграма кар’єри колишнього першого віце-прем’єр-міністра Анатолія Голубченка. Мабуть, і щодо нього можна було б використати характеристику, видану Олександром Морозом Павлу Лазаренку: дуже «здібний менеджер». Іноземні мас-медіа знайшли в цих діячів ще одну спільну рису: пристрасть до керівництва газовим ринком, на якому з часів Павла Івановича особливих змін щось непомітно. Ось за це Анатолія Костянтиновича й відправили нині в Фонд держмайна заступником голови. Вчора там відбулося відповідне представлення колективу. І тут не можна стриматися, щоб не додати до визначення кадрової політики, за яку мають намір нагородити Президента, один збірний епітет — мудра. І без комплексів.
