Майже 70 відсотків стародавніх курганів із похованнями кочових народів, які населяли територію України в минулі тисячоліття, при проведенні аграрної реформи та розпаюванні земель опинилися в приватній власності. Багато з них згодом розорали. Їх збереження, на думку директора Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідії Голубчик, сьогодні знаходиться під загрозою через недосконалість українського законодавства, і тепер унікальні історичні пам’ятники важко повернути в державну власність. «Приватизація» курганів, вважає Л. Голубчик, стала можливою завдяки недоробкам, закладених свого часу в першу редакцію Земельного кодексу. Його творці, що заборонили вилучення з державної власності «особливо цінних земель», в той же час не включили до числа погоджувальної служби охорони історико-культурних пам’ятників. Цю помилку було виправлено лише у другій редакції кодексу, яка набрала чинності з 1 січня 2002 року. «Однак протягом двох років, що минули від початку аграрної реформи, — говорить Л. Голубчик, — розпаювання земель йшло без нашого узгодження і в обласному земельному управлінні нам наполегливо відмовляли на всі пропозиції про участь. Як наслідок, майже всюди стародавні кургани включалися до складу земельних наділів. Проблема посилювалася ще й тим, що сама аграрна реформа проводилася в «пожежному порядку», а всі карти, з нанесеними на них історичними пам’ятниками, було виконано «на основі не геодезичної, а окомірної зйомки».
Тепер, за словами директора Центру, з незаконним розпаюванням курганів вже не перший рік розбираються правоохоронні органи. Рішення щодо них приймаються місцевими судами, а тому цей процес може затягнутися на багато років. Адже власники наділів не бажають розлучатися із землею, а чиновники не поспішають визнавати свої помилки і навіть зловживання. «Процес повернення історичних пам’ятників, — говорить Л. Голубчик, — можна було б прискорити через механізм викупу, передбачений законом про охорону культурної спадщини. Однак для цього, як і для багато чого іншого, немає ніякого фінансування».
Надію на радикальну зміну ситуації працівникам Центру зовсім недавно вселило розпорядження Президента В. Ющенка про комплексну перевірку дотримання законодавства і реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, а також використання й охорони земель. Тим більше, що зайнятися перевіркою глава держави доручив секретарю РНБОУ Петру Порошенку, а комісії, створені з цією метою на місцях, очолили губернатори. Однак, як незабаром з’ясувалося, розбиратися вони збираються з іншими «особливо цінними землями» — курортними місцями, рекреаційними зонами вздовж рік, лісовими та заповідними угіддями. Про по-варварськи зруйновані історичні пам’ятники-кургани, прадавні городища та стоянки, яких тільки на Дніпропетровщині нараховується близько 12 тисяч, судячи з усього, ніхто навіть не згадав. Директор Центру Л. Голубчик із цього приводу має «намір бити чолом» губернатору Юрію Єханурову. Хоч і без того обласні служби чудово обізнані про проблему знищення «степових пірамід», в яких було знайдено всесвітньо відомі шедеври скіфського золота, в тому числі й знамениту пектораль.
Проте дніпропетровські чиновники багато на що мають свій, особливий, погляд. Так, начальник обласного управління земельних ресурсів Володимир Фененко, повідомивши на прес-конференції про роботу згаданої комісії, нарікав на те, що безгосподарні кургани, «якщо їх не розорювати», будуть... розповсюджувати на полях бур’яни й амброзію. Тим більше, що в деяких сільських районах області їх збереглося ще «по п’ять-шість штук на 1 га».
