У заході було багато сентиментальних моментів. Серйозність, з якою президент спілкувався з дев’ятирічним школярем з Іркутської області, який боїться, що через відсутність тепла у школі його можуть залишити на другий рік, не могла не підкупити. Ну а побажання щасливого Нового року семирічному Вані, який з мамою і бабусею залишився після пожежі без даху над головою, і тверда обіцянка, що їм допоможуть спонсори, нагадала злегка казку — таку бажану напередодні свят.
Зрозуміло, що це досить-таки складний у виконанні тележанр, і не дивно, що «пряму лінію» могли влаштувати спільними зусиллями тільки державні канали. І питання тут не у тому, чи повторять наші політики щось подібне, чи буде кому в Україні підготувати подібну дію. Очевидно інше — «пряма лінія» показала, що влада у Росії сьогодні відчуває потребу (або принаймні вже не може ігнорувати) у зворотному зв’язку зі своїм роботодавцем — виборцем.
КОМЕНТАРІ
Олександр РУДЕНКО-ДЕСНЯК, голова Об’єднання українців Росії, голова федеральної національно-культурної автономії «Українці Росії»:
— Я вважаю цей проект дуже хорошим ходом з боку президента. Це позитивний чинник у суспільному та політичному житті Росії. Результат цього проекту позначиться насамперед на тому, що глава держави дізнається більш детально про деякі реалії держави, якою він керує. Показово, що почався цей інформаційний марафон у Владивостоку, майже на крайньому сході Росії. І там ледве чи не перше запитання було про те, чому зростають ціни на тепло, світло. Тобто питання найбільш прості та побутові, але за ними стоїть реальне людське життя. Скажімо, вчені Новосибірська запитували стосовно асигнувань на фундаментальну науку, пенсіонер з Москви поставив гостре запитання, що стосується воєнних дій у Чечні, пара молодят з Єкатеринбурга пояснила президенту, що вони обоє «бюджетники» і на ці гроші прожити практично неможливо. Так що ставляться серйозні запитання, але одночасно ставилися і питання вельми глобальні — економічна залежність Росії від продажу корисних копалин. Тобто я вважаю такий діалог дуже корисним як для президента, так і для жителів Росії.
Ігор СТОРОЖУК, президент Національної телекомпанії України:
— Подібні телемарафони вже проводилися у нашій країні. Пригадайте, як працювало «Вуличне телебачення», де запитання ставилися Президенту, і він прямо відповідав на них. Також у нашій студії виконувалася подібна робота, коли жителі різних областей України ставили питання Л. Д. Кучмі. Технічно це питання вирішується легко. Прообразом може слугувати участь Президента у телезустрічах з регіональними ЗМІ. Я вважаю, що Президент досить багато працює, і він має що розповісти людям про результати своєї роботи — він завжди відкрито говорить про це. Я не знаю ще жодного випадку, коли Леонід Данилович сказав би, що він не хоче зустрітися з людьми.
Георгій ПОЧЕПЦОВ, доктор філософських наук, професор, завідуючий кафедрою інформаційної політики Української академії держуправління при Президентові України:
— Технічно подібний проект можна реалізувати в Україні, хоч якість буде не тією, що у Росії. Будь-яка ефективна форма приживається, якщо вона дає позитивний образ країни і президента. Ну, а проблем завжди вистачає. Потрібна соціальна постановка завдання. У принципі, схожий варіант «вуличного телебачення» вже було реалізовано в Україні. Таким чином, технічних обмежень нібито і немає, але на даному етапі, у період передвиборчої кампанії, цього не можна зробити. Але в принципі — це хороша форма, яка захищає країну, президента і суспільство від недомовок і непотрібних спекуляцій і дає ту інформацію, яка виявляється животрепетною і важливою.
Влад РЯШИН, керівник телеканалу «Інтер»:
— «Інтер» у стані технічно і технологічно забезпечити в Україні подібну форму спілкування влади і виборців. Але для реалізації подібного проекту необхідне бажання Президента та його Адміністрації.
І мені здається, подібна форма спілкування могла б у нас прижитися і бути цікавою. Якщо Президент вважатиме дану форму прийнятною для себе, то ми як засіб масової інформації із задоволенням втілили б у життя такий проект.
