В останні дні влада США відчайдушно шукає вихід із серйозного дипломатичного скандалу з Туреччиною. А провиною всьому — прийняття 4 березня міжнародним комітетом Палати представників американського Конгресу проекту резолюції про визнання геноциду вірмен в імперії Османа в роки Першої світової війни. Хоча саме голосування не пройшло гладко, все ж при співвідношенні 23 голоси «за» і 22 «проти» проект було затверджено. Утім, пристрасті почали розпалюватися ще до розгляду проекту — адміністрація президента США і влада Туреччини закликали Конгрес не затверджувати резолюцію, яка може зашкодити відносинам між двома країнами. Коли ж справу було зроблено, реакція Туреччини виявилася вельми болючою. Вона відкликала свого посла з Вашингтона для консультацій. Як пишуть турецькі ЗМІ, на спеціальне засідання кабінету міністрів країни винесено план дій. По-перше, Туреччина планує скасувати майбутні візити чиновників — там, де вони можуть зіткнутися з США. Йдеться про участь Туреччини в саміті з ядерної безпеки прем’єр-міністра Ердогана, а також про візит в США держміністра Зафера Чаглаяна. Крім того, Анкара збирається переглянути проекти співпраці з Вашингтоном в економіці. Нарешті, американцям можуть погрожувати зближенням з Росією. Пізніше держсекретар США Хілларі Клінтон заявила, що американська адміністрація прагнутиме заблокувати резолюцію про геноцид вірмен в імперії Османа.
Тим часом прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що рішення комітету конгресу США про визнання геноциду вірмен на початку минулого століття серйозно зашкодять відносинам між Туреччиною і США. «Ми засуджуємо рішення, яке звинувачує турецьку націю в тому, що вона не здійснювала. Прибічники цієї резолюції продемонстрували безпідставний, хибний і політично обумовлений підхід, не врахувавши історичних фактів і розбіжностей в поглядах на цю проблему істориків», — цитує AFP заяву канцелярії прем’єр-міністра Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана. У ще різкіших тонах висловився президент Туреччини Абдулла Гюль. «Я не вважаю дане рішення розважливим і зустрічаю його з жалем. Воно не має жодного відношення до турецького народу. Я вважаю його далеким від історичної правди і однобічним», — заявив президент.
Як і слід було очікувати, реакція Вірменії була прямо протилежною. Міністр закордонних справ країни Едвард Налбандян зі свого боку заявив: «Це стало свідченням відданості американського народу загальнолюдським цінностям і є важливим кроком на шляху перешкоджання скоєнню злочинів проти людства».
Нагадаємо, що предметом суперечки є події, що відбувалися 1915—1923 рр. Тоді, в роки Першої світової війни, в імперії Османа було вбито близько 1,5 млн. вірмен, яких вважали «п’ятою колоною» Росії. Влада Туреччини категорично проти того, щоб вважати ті події геноцидом. На їх думку, вірменська сторона штучно завищує кількість жертв, а те, що відбувалося в роки Першої світової є не більше ніж громадянською війною і безладом.
Нині факт геноциду визнали багато держав, у тому числі Ватикан, Європарламент і Всесвітня рада церков. Що стосується США, то даний факт законодавчо визнаний у 42 з 50 штатів. Місцева вірменська громада домагається цього і на загальнонаціональному рівні. Але поки всі спроби були марними.
2007 року Міжнародний комітет Палати представників вже ухвалив резолюцію з геноциду вірмен, проте, на голосування в сам Конгрес документ винесено не було, нагадує Бі-Бі-Сі. Це сталося тому, що адміністрація Джорджа Буша-молодшого, побоюючись погіршення відносин з Туреччиною, натиснула на конгресменів.
Як відзначають спостерігачі, керівництву США тепер доведеться шукати вихід з неоднозначної ситуації. З одного боку, Туреччина є членом НАТО і найважливішою ланкою в перекиданні американських військ до Іраку і Афганістану. Крім того, турецьке керівництво активно бере участь в спробах налагодити діалог між Заходом та Іраном. З другого боку, вірменська діаспора в США є досить впливовою, і керівництву країни доведеться докласти багато зусиль, щоб «загодити» її в разі відмови в ухваленні резолюції.
КОМЕНТАРІ
Людмила АРУТЮНЯН, професор Єреванського університету:
— Американські парламентарі цим кроком, імовірно, затвердять себе як носіїв прогресивних ідей. А вірмени що отримають? Вірмени нічого не отримають. Вони просто намагаються продовжити свою справу визнання геноциду як надзвичайно важливої віхи на шляху до недопущення геноциду взагалі.
Олександр ІСКАНДАРЯН, політолог, директор Інституту Кавказу, Єреван:
— Маю сумніви, що президент США Барак Обама в своєму щорічному зверненні 24 квітня (День пам’яті геноциду вірмен) промовить слово «геноцид». Буде підібрано відповідний синонім, але я не вважаю, що він визнає геноцид вірмен. На мій погляд, факт геноциду США використовують як тиск на Туреччину. При цьому важливо пам’ятати, що американські конгресмени можуть визнати геноцид незалежно від позиції адміністрації Обами. Насправді озвучування президентом слова «геноцид» не є юридичним актом, один із президентів США, понад 20 років тому, вже промовив слово «геноцид» — це був президент Рейган. Але нічого не сталося. Озвучування президентом цього слова й визнання геноциду вірмен на рівні закону — це різні речі.
Степан ГРИГОРЯН, керівник Аналітичного центру з глобалізації та регіонального співробітництва:
— Постійно спекулюючи загрозою визнання геноциду, шляхом політичного шантажу, Вашингтон прагне будь-якою ціною не допустити зміни в зовнішньополітичній орієнтації Туреччини. Проте цей шлях може привести до зворотного ефекту у вигляді утворення міцного союзу між Москвою та Анкарою. Як показує наша недавня історія, цей союз нічого хорошого для вірменського народу провіщати не може. Більше того, процес чинення тиску на Туреччину з боку США містить у собі низку небезпек для Вірменії, оскільки Туреччина останнім часом різко змінила свої зовнішньополітичні переваги, прагнучи до зближення з Росією та східними країнами, і одночасно віддаляючись від США. Якщо на Південному Кавказі не буде постійного зіткнення інтересів наддержав і військово-політичних блоків, то це може призвести до вкрай небажаних імпульсів для Вірменії.
Танер АКЧАМ, турецький історик і публіцист:
— Гадаю, для Туреччини було б краще припинити ці нескінченні ігри й зробити кроки в бік визнання подій 1915 року й не пов’язувати це з Карабахом. Чи може визнання президентом Обамою геноциду вірмен зіпсувати стосунки з Туреччиною? Важко судити, як вчинить американський президент 24 квітня. У будь-якому випадку, це буде рушниця, здатна вистрілити один раз. Треба вирішити, що буде краще — вистрілити чи тримати рушницю зарядженою, погрожуючи її застосуванням. Я вважаю, США оберуть другий варіант з метою схилити Туреччину до компромісів. Цього року таким компромісом може бути ратифікація Анкарою Протоколів з Вірменією.
