Минулого тижня Україна внаслідок переговорів із Туркменістаном істотно поліпшила свій традиційно напружений енергобаланс. Однак енергозбереження залишається ключовою проблемою енергетичної безпеки країни і, природно, займатиме головне місце у виступах і на стендах учасників міжнародних заходів, які розпочинаються сьогодні. Енергоємність ВВП у нашій країні на третину вища, як у Росії, в півтора разу більша, як у Польщі, Словаччині та Румунії, вдвічі перевищує показники Естонії та Литви. Реалізація в Україні першочергових заходів для впровадження енергозберігальних технологій має до кінця 2004 року забезпечити економію 20,3 млн. тонн умовного палива на рік, зазначив у щорічному посланні Верховній Раді Президент України Леонід Кучма. Реалізація цих завдань має бути в центрі уваги уряду, мовиться в посланні. При цьому Л.Кучма зауважує, що нині в Україні немає механізму реалізації та фінансування енергоефективних та енергозберігальних програм, а позабюджетний фонд енергозбереження ліквідовано. Проте за розрахунками фахівців, орієнтовна вартість зекономлених в 2001—2004 роках енергоресурсів має становити близько 8,5 млрд. грн., що на 2 млрд. грн. перевищує потрібні обсяги інвестицій для реалізації енергозберігальних програм. Обсяги галузевого енергозбереження до 2005 року, мають становити 39—43,7 млн. тонн умовного палива, а до 2010 року — 49—58,1 млн. тонн. Тільки програма реконструкції газокомпресорних станцій, у ході здійснення якої передбачається розробити і впровадити сучасні українські газотурбінні двигуни, газоперекачувальні агрегати і системи управління з високим коефіцієнтом корисної дії, — дозволить економити 0,8 млрд. куб. м газу на рік. Планується розпочати промислову експлуатацію газопарової установки (з ККД 45%), що використовується не тільки для транспортування газу, але й для генерації електроенергії.
На початку цього року Президент також доручив розробити енергетичну стратегію країни на період до 2030 року і на подальшу перспективу. Її головним розробником призначено Інститут загальної енергетики Національної академії наук України, створено комісію та робочу групу з розробки стратегії, яка, зокрема, має включити в себе програми подальшого розвитку електроенергетичної, вугільної, атомної і нафтогазової галузей.
Зокрема, видобуток природного газу в Україні, як очікується, 2005 року становитиме 21,4 млрд. кубометрів (сьогодні — 18 млрд. куб. м), а 2010 року — 24,5 млрд. кубометрів (iз них підприємствами «НАК Нафтогаз України» — 21,6 млрд. кубометрів), повідомив голова правління «НАК Нафтогаз України» Вадим Копилов, посилаючись на уточнений варіант програми «Нафта і газ України до 2010 року». Видобуток нафти і газового конденсату 2005 року має становити 4,4 млн. тонн (iз них 3,3 млн. тонн — підприємствами «НАК Нафтогаз України»), а 2010 року — 5,2 млн. тонн (з них 4,3 млн. тонн — підприємствами НАКу). Основну увагу буде сконцентровано на дослідженні глибокозалягаючих пластів нафти і газу в Дніпровсько-Донецькій западині, Карпатському регіоні та акваторіях Чорного й Азовського морів.
Тим часом, як вважають експерти Українського центру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, котрі готували, на прохання депутатів профільного комітету парламенту, проект Концепції державної енергетичної політики України на період до 2020 року, цей документ має наближати паливно-енергетичний комплекс країни до норм і стандартів Європейського Союзу. На думку президента центру Анатолія Гриценка, адаптація законодавства України у сфері енергетики до норм ЄС має бути спрямована на обмеження адміністративного втручання держави; лібералізацію ринків енергоносіїв; створення сприятливого інвестиційного клімату; впровадження енергозбереження; підвищення рівня безпеки АЕС; зменшення негативного впливу ПЕК на навколишнє середовище.
Однак більшість експертів галузі, опитаних «Днем», вважають запропоновану концепцію досить суперечливою і недостатньо глибоко опрацьованою. Зокрема, експерт з питань нафти і газу Василь Сазанський сказав «Дню», що при цьому застосовувалися досить примітивні підходи, які орієнтуються на нескінченне використання російських енергоджерел, зокрема, газу. На думку В.Сазанського, «в Росії газ закінчується, видобуток його катастрофічно спадає». У той же час і в Росії, і в Україні, на думку експерта, панує так званий «азіатський підхід», відповідно до якого нафту і газ потрібно брати тільки з великих родовищ. За його словами, в результаті кількість розвіданих запасів у нас весь час збільшується, а видобуток вуглеводнів, незважаючи на це, спадає.
Проте спори вчених нафтогазових мужів щодо майбутнього енергетики України поки що досить далекі від насущних потреб наших громадян, для яких нетоплена квартира та відсутня протягом тижнів, а то й протягом місяців гаряча вода становлять важливий сегмент стратегії особистого виживання. Як пише в «День» пенсіонерка Н.Колодєєва, «питання про фактичне використання газу членами моєї сім’ї і, відповідно, його оплату, вистраждане мною: здаю свої золоті прикраси молодості в Ощадбанк і на них купую газовий лічильник». І яким же було здивування пенсіонерки, коли за перші 50 днів після установки цього приладу замість нормативних 152 куб. метрів газу (за умови підігрівання на ньому води) платити довелося тільки за 13 кубометрів. А раніше за що платила ця сім’я, маючи мізерні, як пише авторка, «мою пенсію і зарплати чоловіка та сина — наукових працівників»? Хто і кому продавав і, мабуть, нині також продає газ, оплачений ось такими сiм’ями? (За інформацією ТД «Газ України», тепер ціна природного газу для населення становить 175 грн. за 1 тис. кубометрів за наявності лічильників і 190 грн., коли їх немає). Але архаїчна система обліку досі «працює» в нашій енергетиці. Перефразовуючи відомого письменника, можна твердити, що коли лічильники газу, води, тепла ще не стали в нашій країні масовим явищем, яке ефективно працює на енергозбереження, то це комусь потрібно. Не виключено, що у виступах на конференції, яка розпочинається сьогодні, ми почуємо і відповідь на це запитання.
