Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

На питання, які витають у повітрі,

21 жовтня, 1997 - 00:00

- Деякі засоби масової інформації розцінили оприлюднення передвиборного списку СДПУ як політичну сенсацію.

- У цьому немає ніякої сенсації. На протязі більше року я неодноразово публічно заявляв і пояснював, що із усіх політичних течій мене найбільше цікавить сучасна соціал-демократія, особливо європейська. Цього не помічав тільки той, хто не хотів помічати. Я глибоко переконаний, що саме соціал-демократична ідеологія найбільше відповідає українській історичній ментальності.

Це ідеологія народу - трударя, який уміє своїми руками, своєю працею створити благополуччя для себе, для своїх нащадків, для своєї держави. Біда тільки в тому, що така ідеологія в її соціальній та матеріальній формі проявлення була розгромлена за радянських часів. Згадаймо хоча б знищення куркульства «як класу» чи ліквідацію непманів. Адже саме ефективний власник, про якого ми так багато нині говоримо, саме він як середній власник-роботодавець, разом зі своїми робітниками створювали соціальну базу української соціал-демократії. Ми знаємо, що з ними сталося.

Те, що ми сьогодні не маємо середнього класу і те, що десь біля однієї третини населення сьогодні знаходиться за межею малозабезпеченості, безумовно не могло сприяти розширенню соціальної бази соціал-демократії в Україні. Нинішня влада в державі, яка довела народ до такого стану, не зацікавлена в розвиткові істинної соціал-демократії в Україні. Адже це перш за все демократичний контроль за владою, це пріоритет представницької демократії перед будь-якою формою влади окремих особистостей, це більш широкі економічні повноваження регіонам...

- Чи не означає це, що ви м'яко відходите від свого політичного статусу й поступово переходите до співпраці з Президентом, адже в першій п'ятірці, окрім вас і Кравчука, є й радник Президента Медведчук?

- Своє політичне обличчя чи політичний статус я не збираюся міняти. Як ви пам'ятаєте, я не галасував, що я опозиціонер, я конкретно публічно опонував і критикував Президента, його адміністрацію із конкретних проблем, конкретних питань, стосовно яких я маю іншу точку зору. Я це робив і буду робити й надалі. До речі, ніхто ніяких умов мені не ставив, розуміючи, що це абсолютно неможливо.

Закінчення

Газета: