РОЗВАГА ДЛЯ МІЖСЕЗОННЯ
Традиція різноманітних опитувань на предмет кращого футболіста має досить давню традицію. Певна умовність «титулів», якими нагороджують особливо видатних гравців, не зупиняє ні організаторів цих опитувань, ні їх учасників, ні переможців. Бо визначення кращих за опитуваннями — не що інше, як ще один привід повернутися до подій футбольного року, ще раз поговорити про те, чим жив футбол цілий рік. Тому вже не один десяток років визначають опитуваннями кращих футболістів як у світовому, так і в меншому, аж до районного масштабів. Пригадую, як років двадцять тому наша «районка» попросила читачів назвати кращого футболіста райцентру. В той же день до мене підійшов мій друг- футболіст і попросив написати листа до редакції і назвати його кращим. На запитання навіщо це йому, футболіст відповів, що підтримка читачів газети допоможе йому утвердитись в очах товаришів по команді і тренера, який не завжди ставить його до основного складу. Так це в райцентрі! А що говорити про масштаби європейського футболу з його багатомільйонними бюджетами. Наскільки більше може попросити за права на показ своїх матчів яка-небудь португальська команда, чий гравець посів «надцяте» місце в європейському опитуванні? Тому розважаючись визначанням кращих футболістів, на Заході на цьому ще й гроші непогані заробляють. У них так в усьому — чим займаються, на тому й заробляють.
ТИТУЛИ СПРАВЖНІ І НЕСПРАВЖНІ
Оскільки ми грошей футболом заробляти так і не навчилися, нам слід нагадувати, що кошти, зароблені опитуваннями, є лише невеликим додатком до власне футбольних заробітків і тому навіть найгучніший титул, присвоєний гравцю федерацією чи журналом, вигладає поруч із реальними кубками як брежнєвські нагрудні цяцьки поруч із бойовими нагородами. І власне футбольний матч є набагато більшим шоу ніж всі ці пісні і танці, під які в кінці року вручають призи у різноманітних номінаціях. Бо справжній кубок виграється у чесній спортивній боротьбі на очах у мільйонів глядачів. Тому галас, здійснений вітчизняними ЗМІ з нагоди того, що Андрій Шевченко може отримати «золотий мяч», повинен був мати дещо інший відтінок. Бо які б об’єктивні не були учасники опитування, вони ніколи не назвуть кращим футболіста, який не брав участі у головній події футбольного року. Цьому правилу той самий французький «Франс Футбол» не зраджував ніколи. Стати лауреатом у парний рік гравець, котрий не виступав на світовому чи єврофіналі, ніколи не зможе. І це справедливо, оскільки титули здобуваються на футбольному полі — хто виграв, той і кращий! Безперечно, тренери чи журналісти можуть мати свою суб’єктивну думку. Редактор районної газети має право вважати свого сусіда кращим гравцем світу, але це ще не привід вручати останньому «золотий мяч». Хоча буває по-різному.
ШМАТОЧОК МАРАЗМУ ВІД ФІФА
Ставши в останні десятиліття суперприбутковою бізнес-структурою, міжнародна футбольна федерація не могла, звичайно, спокійно дивитися на те, що «золоті мячі» присуджують якісь там газети чи журналісти. Тому ФІФА взяла справу у свої руки і навпроваджувала цілу низку титулів, якими щороку нагороджує гравців, команди, тренерів. Причому федерація діє за принципом Голівуду, даючи нагороди «по номінаціях», аби нікого не образити. Наш головний вітчизняний «номінатор» Діма Акімов у порівнянні із ФІФА — вихідний! Бо кращого футболіста століття визначити, це вам не директору пивзаводу за його ж гроші медальку повісити! Тонкі політики із ФІФА аби не втратити ні копійки, визначили одразу двох кращих футболістiв століття — Пеле і Марадону, придумавши дві версії опитування. Не сумнівайтесь, що якби треба було визнати кращими трьох або чотирьох, і тут знайшовся б вихід. Найбільше нас цікавить визначення кращого футболіста року, якого на прохання ФІФА називали тренери національних збірних усього світу. Попри явну перевагу португальця Луїша Фігу, на перше місце був виведений француз Зінедін Зідан. Якщо ознайомитись із списком тренерів, які голосували, то хочеться плакати і сміятись одночасно. Добрих два десятки країн, тренери яких визначали кращого футболіста року, не назве навіть відмінник із географії. І нам нема чого особливо пишатися. Бо Андрія Шевченка повиводили на призові місця в основному тренери колишніх братніх союзних республік. А загалом результат нормальний — Зідан теж великий футболіст. Тут би діячам ФІФА і зупинитися, але захотілося їм ще й кращу команду року визнати. І визнали... Нідерланди. Тобто при «живих» чемпіонах Європи французах ФІФА назвало кращою команду, яка навіть до фіналу не дійшла. Якщо так піде далі, то й кубок світу проводити не доведеться — провели опитування, з’їхались до Риму чи Парижа і роздали призи. А може своїм рішенням щодо голландців міжнародна федерація просто підкреслила умовність всіх цих номінацій?
ОСТАННЄ СЛОВО ЗА ПАРИЖЕМ
Отож, маємо вже двох кращих футболістів — за версією журнала «Уорлд Соккер» і за версією ФІФА. Залишається дочекатись останнього — визначеного за версією французького видання «Франс Футбол». Приз цієї організації має найбільш давні традиції і найбільш високий авторитет. І телешоу з нагоди вручення свого призу французи поки не влаштовували. Пригадайте, як пихнули Блохіну його «золотий м’яч» навесні 77-го. Мало того, що понад рік минув, та ще й зробили це так непомітно, що свідки гри Кубка чемпіонів, коли власне і вручили приз нашому футболісту, довідались про це, в основному, із газет. Як би там не було, а саме із призом «Франс Футболу» пов’язані найприємніші наші спогади. Звання кращого в Європі двічі присуджувалось журналістами континенту гравцям із України — Олегу Блохіну та Ігорю Бєланову. І не біда, що нинішня наша зірка, Андрій Шевченко, знову не отримає цієї нагороди. Те, що його ім’я вже другий рік серед основних претендентів, — теж багато що значить. А отримати «золотий м’яч» Шевченко (за умови збереження нинішнього рівня гри) може лише у двох випадках: або вигравши з «Міланом» Кубок чемпіонів у 2001 році, або завоювавши з Україною Кубок світу у 2002-му. Якщо не вийде цієї весни — почекаємо наступної. Бо справжні титули здобуваються на футбольному полі, і насправді великий футболіст ніколи не поставить «золотий м’яч» поруч із золотою медаллю чемпіона світу чи Європи. Хіба що як додаток.
