«Ділити будь-яке ускладнення на стільки частин, скільки їх може бути і скільки потрібно для його вирішення...» Навмисне чи ненавмисне, невідомо, але одним із «Міркування про методи» Рене Декарта наш Кабінет Міністрів озброївся. Як тільки від глави бюджетного комітету Верховної Ради Петра Порошенка стало відомо, що проект бюджету на наступний рік парламентарії не будуть повертати уряду на доопрацювання. Бюджетний кодекс, як відомо, дозволяє народним депутатам змінювати конфігурацію головного державного кошторису більшістю голосів у межах загальних параметрів його витратної і прибуткової частини. Документ, за яким житиме країна весь 2003-й, таким чином, опинився у руках парламентаріїв.
Поки що лише можна констатувати, що дискусія навколо витрат прибутків держави наступного року має бути важка. І саме час звернути увагу на принципові напрями первинного варіанту розподілу грошей платників податків, щоб адекватно сприймати мотивацію зауважень щодо частини витрат прибутків країни тими чи іншими парламентськими силами. Останні ж, логічно, у ситуації, що склалася, спробують взяти від бюджету максимум.
Точніше — вже намагаються. На розвиток вугільної галузі в існуючому проекті бюджету-03 виділено 2 млрд. 235 млн. 954 тис. 900 гривень. «Якщо уряд не змінить свого підходу до формування бюджету вугільної промисловості, у жовтні вугільники проведуть триденну акцію протесту у формі невідвантаження вугілля на електростанції». Так радикально, за повідомленням агентства Інтерфакс-Україна, відреагувала на наведену суму напередодні опалювального сезону президія Профспілки працівників вугільної промисловості під головуванням народного депутата Віктора Турманова. За його словами, акція носитиме не політичний, а виключно економічний характер. І профільний парламентський комітет (нагадаємо, очолюваний іншим представником шахтарського краю Андрієм Клюєвим) наполягатиме на виділенні у 2003 роцi 5,2 млрд. грн., передбачених програмою «Вугілля України» (на сьогодні бюджет під неї дає 2,097 мільярда гривень). При цьому В. Турманов продемонстрував розуміння, що 5,2 млрд. — цифра нереальна, і готовність «шукати золоту середину».
Цю «золоту середину», до речі, у нашій країні шукають уже не перший рік. Але досі ніхто не спромігся представити більш-менш точні підрахунки рентабельності підприємств, що перманентно вибухають. Аргумент — «вугільні шахти дотують у Німеччині, Польщі тощо» — можливо, і має певний сенс. Але якось слабо це значення вкладається у життя пересічних гірників. І тому не менш симптоматичним є невдоволення В. Турманова тим, що 107 млн. грн. виділено державою на створення робочих місць для звільнених з шахт, що закриваються, безпосередньо владі шахтарських міст, а не компанії «Укрвуглереструктуризація». А також його категорична незгода з ідеєю приватизації шахт і так званою «сухою консервацією» 63 нерентабельних вугільних підприємств. Або з відповідним зменшенням обсягу державних дотацій у галузь?
В епіцентрі публічного раунду бюджетних торгів опиняються соціальні, медичні та освітні параграфи «фінансової Конституції». Петро Порошенко, наприклад, уже поспішив звернути увагу, що мінімальна зарплата наступного року не зміниться (становить 165 гривень «брудними»). Уряд у проекті бюджету-03 виявився готовим розглянути проблему у другому півріччі 2003-го і робить реальні кроки у бік прийняття фіксованої тринадцятивідсоткової ставки податку на прибуток громадян. Парламентський комітет з питань освіти вважає витрати, запропоновані Кабміном (загалом Міністерство освіти і науки розраховує на 3,791 млрд. грн.) недостатніми і, за підтримкою Порошенка, вказав на необхідність забезпечення нормального навчального процесу за рахунок звуження фондів заробітної плати силових відомств. Аналогічне здивування швидше за все надійде і від МОЗ, якому виділено близько 1,65 млрд. грн.
Турбота парламентаріїв про пересічних громадян у процесі прийняття бюджету, можливо, і зворушила б, якби не нагадувала черговий далекий від життя ритуал.
Схожий на ті, що ми вже спостерігали в аналогічних обставинах минулої осені. За великим рахунком — кращим способом вирішення труднощів медицини й освіти, ніж нарікання про надмірне фінансування силовиків з подальшою констатацією епідемій туберкульозу, холери та іншої зарази, міг би стати зосереджений аналіз депутатами різного роду урядових програм і пріоритетів фінансування, що пропонуються у них. Але про це (незважаючи на те, що у проекті бюджету-03 вони становлять левову частку витрат) у стінах Верховної Ради згадують дуже рідко. Воно й зрозуміло, це не вугілля, йдеться про певні інтереси.
Спробуємо пояснити останню думку конкретними цифрами, взятими з бюджету-03. Скажімо, на Академію державної податкової служби наступного року хочуть виділити 39,8 мільйонів бюджетних гривень (для довідки — на весь Національний університет імені Тараса Шевченка, включаючи фундаментальні дослідження і проведення міжнародних симпозіумів, — 125,9 млн. грн., 32,7 млн. — на підтримку всіх національних театрів). Адаптація та інтеграція в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей обійдеться загальному фонду бюджету-03 у 43 млн. гривень, у той час як на державну програму «Онкологія» буде витрачено менше 30 млн. грн. Порожню графу передбачено з метою забезпечення реалізації стратегії подолання бідності. У 13 млн. 534 тис. грн. обійдуться державі комплексні заходи щодо розвитку дитячої кардіохірургічної служби, тоді як 837 млн. 414,4 тис. тільки із загального фонду бюджету хочуть виділити МВС на профілактику злочинності (зловмисникам і простим міліціонерам буде цікаво: у 2002-му з цією метою витратили понад 835 мільйонів гривень). Забезпечення житлом військовослужбовців та їхніх сімей у комплексі заплановано на рівні 40,5 млн. грн., на двадцять мільйонів більше планується виділити на створення могутньої інформаційної бази центральних органів виконавчої та законодавчої влади (до речі, понад 17 млн. грн. з цієї суми — органам податкової). Подібні зіставлення тексту бюджету-03 можна проводити до нескінченності. Шукати пояснення тим чи іншим сумам — заняття безглузде. Краще — поміняти статті окремих витрат місцями. Хочеться вірити, що восени парламентарії знайдуть у собі сили не забути про дані навесні своїм виборцям обіцянки. Звичайно, у процесі розподілу грошей платників податків перемагатимуть найсильніші. Ця тенденція простежується і в існуючій редакції документа. Адже депутати у нас, за ідеєю, народні, а не «податкові», «мінфіновські», «МВСні», «вугільні»... або іншого регіону, а всеукраїнські...
