Схоже, торговельне суперництво України і Росії охоплює ще одну сферу — світовий ринок зерна. Вже нині, як вважає начальник департаменту розвитку підприємств і сільськогосподарських ринків Мінагрополітики України Анатолій Разгон, наші інтереси в зерновому експорті перетинаються в Європі, Бразилії, Північній Африці і на Близькому Сході. При цьому російська сторона з самого початку мала кращі стартові умови, оскільки, зі слів А. Разгона, середня ціна на зерно в Росії нині становить $55—60 за тонну, тоді як в Україні — $67—70.
У 2002 році Україна спочатку планувала постачати за кордон 7—9 млн. тонн зернових (попереднього маркетингового року було експортовано 9,1 млн. тонн). Та після природних катаклізмів, що охопили Європу, західні експерти скоректували свій прогноз стосовно світового виробництва зерна у бік зменшення — на 15% до обсягів 2001 року, що дозволило Мінагрополітики збільшити прогноз експорту українського зерна урожаю 2002 року до 12 млн. тонн. На думку А. Разгона, для досягнення цього рубежу сьогодні є всі передумови: так, за станом на 29 серпня підписали біржові угоди на експорт 4,2 млн. тонн зерна, що значно перевищує торішні темпи. Щоправда, оптимістичні експортні перспективи поки аж ніяк не радують тих, хто виростив нинішній урожай. Незважаючи на всі запевнення державних чиновників у підтримці закупівельних цін на зерно, вони залишаються недопустимо низькими, через що сільгоспвиробники зазнають чималих збитків. Проте в Мінагрополітики впевнені, що ще настане час, коли успішна експортна політика благотворно вплине на внутрішній ринок зерна і сприятиме його стабілізації. «Якщо експорт зерна буде на рівні 12 млн. тонн, то на початку 2003 року ми вийдемо на вартість пшениці 3-го класу на рівні 450—500 грн. за тонну», — запевняє А. Разгон.
Фахівці аграрного ринку передбачають, що цього року Україні під силу увійти до п’ятірки провідних експортерів зерна. Добре б, звичайно, щоб це було наше стабільне місце у світовій табелі про ранги, а не одноразовий зліт, що багато в чому спричинено форс-мажорними обставинами в сільському господарстві США і країн Європи. У зв’язку з цим цікаву точку зору висловив генеральний директор національної асоціації «Укрзернопродукт» Євген Кофтанюк. Він вважає, що по-справжньому експортом зерна Україна ще й не займалася, оскільки, за усіма канонами, їй потрібно було самостійно просувати зерно до «кінцевого пункту». Поки ж, зі слів Є. Кофтанюка, все українське зерно продають транснаціональним трейдерам, а ми на цьому втрачаємо приблизно 15—30% прибутку. В ухваленому нещодавно Верховною Радою законі про ринок зерна передбачене створення державного агента із забезпеченню експорту-імпорту зерна. Проте для реалізації цього документа вже в 2003 році необхідно знайти не менше 300—400 млн. грн.
