Отже, розповідь Наді. Їй 26 років. Вона заміжня, виховує дитину.
— Я вже досить довго шукаю роботу. Я — бухгалтер за спеціальністю, але йти до першої-ліпшої організації не хочеться, ось і вирішила спробувати знайти гарне місце через кадрове агентство. Підписала договір, заповнила анкету, сплатила аванс 10 гривень. У разі влаштування на роботу я повинна сплатити агентству ще 20 відсотків від першої зарплати. Я вже була на співбесіді у чотирьох організаціях, але там мене не влаштовували умови і зарплата. І ось мені запропонували прийти на співбесіду в деяку київську фірму (її точну назву, через зрозумілу причину, ми також опускаємо) з реалізації меблів на посаду бухгалтера-менеджера з продажу в її кримську філію. З Києва приїхав її президент, і ми всі прийшли до нього на співбесіду.
Тут Надя дещо зніяковіла, але продовжувала розповідь.
— Він недовго розпитував мене про роботу, а потім прямо запропонував бути його коханкою, говорив, що живе у Києві з сином і матір’ю, розписував всілякі вигоди від таких тісних стосунків із начальником. Мабуть, я йому відразу сподобалася, і він говорив, що в анкеті я вказала дуже маленьку бажану зарплату в 250 гривень — така, як я, — сказав він, — заслуговує не менше 100 доларів на місяць. Природно, що роботу я отримую лише у разі згоди на всі умови. Але я відмовилася, адже у мене хороша сім’я, дитина. Я помітила тенденцію — у всіх кадрових агентствах приблизно кожна третя або навіть друга пропозиція роботи в приватних фірмах, а іноді й у державних організаціях пов’язана з сексуальними відносинами. Зараз цього вже не соромляться. Багато обурюються, відмовляються, але багато, особливо незаміжні або несерйозні, і погоджуються. А куди діватися — роботи катастрофічно не вистачає. Безробітних молодих жінок — хоч греблю гати. Деякі навіть пишаються: «Коханка президента!» (варіант: директора, генерального директора, власника) — це звучить гордо. Смішно на них дивитися: та й спадає на думку вигук нетямущої Гюльчатай: «Пан призначив мене коханою дружиною». Я помітила, що така поведінка у наймі кадрів характерна й для кримських організацій, і особливо для київських, дніпропетровських, донецьких, львівських, одеських та інших, які створюють або вже мають філіали у Криму. Все дуже просто: начальник приїжджаючи до Криму у справах не проти одночасно й проїхатися практично безкоштовно із секс-дамою Південним берегом, поніжитися на пляжі, піти до ресторану. І так у кожному місті, де є філія. Але тільки ось що нам робити — нормальним професіоналам, які бажають знайти роботу, а не найнятися у сексуальне рабство?
Для того, щоб з’ясувати, наскільки типовою є ця ситуація, я вирішив поговорити з працівниками кадрових агентств. Марія Петрівна, кадровий менеджер одного із сімферопольських агентств, була відвертою:
— Розумієте, кадрові агентства у цьому не винні. Ми мимоволі виявляємося у такій ролі. От звертається до нас якась фірма з пропозицією знайти, скажімо, бухгалтера, ставить до кандидатів певні вимоги. Природно, ми повинні виконати волю клієнта, адже ми для цього створені. Кажучи чесно, роки через два набуваєш психологічного досвіду та швидко розумієш, хто потрібен фірмі насправді. Наприклад, просять на посаду офіс-менеджера знайти блондинку, не старшу 25 років, з вищою освітою, незаміжню, без комплексів і так далі. Практично завжди це зрозуміло — шефу потрібна нова молода коханка. Адже у нас немає офіційних причин відмовити таким клієнтам. Природно ми підбираємо декілька — часом до 20 кандидаток, і всі вони проходять «співбесіду» у директора. Подальша їхня доля — не наша справа. У нашій практиці скарг клієнтів на сексуальні домагання та інше ще не було, хоч ми розуміємо, що у багатьох випадках не все чисто.
Сергій Григорович, працівник іншого агентства, моєму запитанню навіть не здивувався. У агентстві він працює вже п’ять років.
— Ця проблема не нова, вона типова. Ми практично завжди вловлюємо бажання клієнта з півслова, але оскільки офіційна сторона договору цілком законна, фінансові питання влаштовують, ми не можемо відмовитися від замовлення — кому ж хочеться добровільно віддавати замовника іншим конкуруючим фірмам? Так ось: практично завжди розумієш, що саме треба клієнту. Поділюся таємницею — тільки я тобі цього не говорив! — можу сказати, що відсотків 40 — 50 наших послуг — це завуальований пошук роботи, поєднаної із сексуальними відносинами. У більшості випадків (80 — 90 відсотків) ініціатива виходить від фірм, що шукають для начальства відповідну співробітницю, в інших — від безробітних жінок. Звичайно, вони цього прямо не кажуть, але тим чи іншим чином дають це зрозуміти.
А є агентства, які спеціально підбирають жінок для «специфічного обслуговування» клієнтів, під пристойною причиною, звичайно. Наприклад, фірма така-то офіційно набирає, скажімо, офіціанток у ресторан. Подивишся на вимоги до кандидатів — і багато що стає зрозумілим. Тим більше, що у місті є деякі підприємницькі клани, які мають всі види обслуговування в комплексі: наприклад, торгівельні фірми, заправні станції, будівельний або який-небудь ремонтний бізнес, ресторани, підпільні будинки розпусти та обов’язково — своє кадрове агентство, яке «своїм» підприємцям знайде все, що треба. Найчастіше подібний специфічний контингент підбирається через шлюбні агентства, а також модельні, які мають засекречену частину роботи — негласний підбір і постачання дівчат для обслуговування «свого» начальства. Їм обіцяють різні блага, високу оплату, перспективи і т.д. Для посвячених це аж ніяк не є таємницею. «Свої для своїх» у кадровому потенціалі Криму шукають все, що треба, без церемоній.
Однак фірми, які займаються постачанням жінок за кордон, як правило, законспіровані, замасковані під цілком законні «контори». Вони замикаються на «свої» кадрові агентства, які серед безробітних шукають специфічний контингент. Їх важко виявити, вони ховаються під пристойними вивісками, багато з них мають заступників у силових структурах. До того ж їхні клієнти часто і не здогадуються, з якою саме структурою вони мають справу під вивіскою кадрового агентства: ті відразу відчувають клієнта, вони непогані психологи і розуміють, чи не проти дівчина поїхати за кордон із цілком зрозумілою метою — тільки тоді відкривають карти та виводять на потрібних людей. А так — звичайне кадрове агентство і все.
Найжахливіше, що дуже багато хто ставиться до подібної практики цілком спокійно, більше того — з розумінням. Наприклад, Вадим, також працівник кадрового агентства, глибоко переконаний у правоті своєї справи.
— Ми нарешті прийшли до вільного суспільства, — говорить він. — Кожен може знайти те, що бажає. Адже ніхто нікого силою не примушує, ніхто не порушує закон. Хоче директор або власник підприємства знайти коханку або декілька коханок — все в його руках. Нехай тільки платить. Хоче дівчина поїхати за кордон, або у нас попрацювати повією — також влаштуємо, у кожного свій шлях у цьому житті. Я не бачу нічого в цьому поганого.
— Не зовсім так, — заперечив Вадиму, правда, вже заочно, у розмові зі мною Іван Петрович, співробітник державної служби зайнятості. — Справа в тому, що тут є декілька нюансів. По-перше, кадрові агентства не призначені для пошуку такого специфічного контингенту, як коханки (а правильніше було б сказати — наложниці), і власники фірм, які до них звертаються, просто не хочуть витрачатися, оплачуючи послугу нібито з підбору кадрів, насправді вони отримують послугу шлюбного агентства, яка коштує незрівнянно дорожче. По-друге, якби це стосувалося тільки таких директорів, то це було б півбіди, адже у негідну справу мимоволі — а це вже правовий аспект! — втягується й велика кількість безробітних, котрі чесно шукають роботу і нічого не підозрюють про те, що, по-перше, конфіденційна інформація з їхніх анкет потрапляє в брудні руки та використовується не за тим призначенням, для якого вона довірялася агентству; і по-друге, навколо їхньої персони часто розгортається така робота, на яку вони згоди не давали. Якщо клієнту це вдалося б довести в суді, кадрове агентство цілком можна притягнути до відповідальності. По-третє, це тільки здається, що підбір коханок через кадрові агентства — нешкідливе заняття. Таким людям, звичайно, за належного документування їхніх дійсних, а не офіційних дій, цілком можна пред’явити обвинувачення у сексуальних домаганнях, адже кандидат на роботу — це людина, вже залежна від рішення директора, а воно, згідно із законом, повинно бути об’єктивним, а не залежати від згоди на сексуальні стосунки. Таким чином, директор примушує залежну людину до незаконних стосунків із ним, яка різниця — під страхом звільнення з роботи, чи під страхом неприйняття на роботу, адже серед безробітних багато зневірених, які знаходяться на межі виживання, а тому вже слабовільних людей. Подібні агентства користуються нерішучістю або правовою неграмотністю людей, а також недосконалістю законодавства, яке не цілком регулює процес роботи кадрових агентств і права безробітних претендентів.
З іншого боку, не є секретом, що багато приватних фірм будь-якого профілю, де співробітники повністю залежні від власників або засновників, експлуатують не тільки працю своїх найманих працівників жіночої статі, але часто-густо й сексуальні можливості співробітниць — примушують їх до не цілком стандартних відносин із керівництвом фірми та «високим» начальством. Багато жінок поки згодні на такий варіант, але багатьох це пригнічує, та вони просто бояться втратити роботу і не знають, куди звернутися по допомогу. Це серйозна соціальна проблема, яка незабаром повинна вибухнути.
— За моїми уявленнями, — вважає Іван Петрович, — ситуація зміниться, коли ринок праці стане більш-менш насиченим, коли закони і суспільство стануть більш цивілізованими, коли знову зросте цінність моральних норм. І тоді варто чекати вибуху жіночого протесту проти незаконної сексуальної експлуатації. А поки — це секрет полішинеля, з яким усі примирилися.
