Екологи знають, що без вирішення проблем збереження і відтворення середовища, в якому ми живемо, без вирішення екологічних проблем нині вже неможливо говорити ні про який інший розвиток — ні економічний, ні соціальний. Для того, аби влада почула, і не тільки почула, а з часом зробила екологічний розвиток пріоритетним в Україні, в ці дні в Києві відбувається конгрес «Пріоритети збалансованого розвитку України», в рамках якого Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ) презентувала тритомну «Екологічну енциклопедію».
— Потрібно зрозуміти, що, коли ми говоримо про забруднене повітря, воду, грунти, вирубку лісів чи інші важливі речі, ми обговорюємо проблеми не тільки українські, а й усього світу. Адже українські екологи мають влитися у всесвітній процес протидії самознищення людства, — вважає академік НАН України Костянтин Ситник. — Видання «Екологічної енциклопедії» — це крок до екологічної освіти населення України. Адже наша біда в тому, що кілька наших поколінь виросли в СРСР і знайомі тільки з таким досвідом життя і співжиття, який тут побутував і побутує. Мало хто знайомий із світовим досвідом вирішення проблем, зокрема, й екологічних. Таке наше хуторянство, провінційність, в тому числі й наших керівників, призвело до того, що ми маємо великі проблеми в екології.
«Екологічна енциклопедія» — це добрий навчальний посібник для школярів, студентів, помічник для вчителів, науковців та усіх, хто хоче вдосконалити свої знання з охорони довкілля. Над енциклопедією працювала майже тисяча вітчизняних науковців різних напрямів. Їхня робота — це понад 3,5 тисячі наукових статей, стільки ж фото й таблиць. За словами першого заступника Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, всі матеріали не помістилися в ці три томи, тому в перспективі — видання четвертого тому.
Коли ми п’ять років тому починали працювати над цією енциклопедією, ніхто не знав, як буде важко. Було дуже багато дискусій навколо самої науки, термінології. Наприклад, щодо визначення таких понять, як «екологія» чи «екологічна освіта». Але настав час припинити дискусії. Енциклопедія має велике значення для усталення української термінології в екологічній науці... Також ця робота дала нам поштовх для нових проектів. Ми плануємо видати екологічну бібліотеку Всеукраїнської екологічної ліги, яка складатиметься із 10 томів. Цей проект буде присвячений сталому розвитку, і наразі вже підготовлені два томи. Також ми сподіваємося, що на початку 2009 року в нас вийде книжка про природо-заповідні об’єкти та території України, чого за останні 12 років в країні не було. Також плануємо видати Дитячу екологічну енциклопедію та працюємо над електронною версією «Екологічної енциклопедії» — там будуть усі матеріали, котрі не вмістилися в тритомне видання. Ще один проект, корисний для екологів та всіх зацікавлених, — видання 10 екологічних карт України, на яких ми розмістимо дані як про негативні тенденції, які спостерігаються в різних регіонах, так і позитивну інформацію — де й які добрі зміни вже відбуваються, — розповіла Тетяна Тимочко.
Мета всіх запланованих видань, та, власне, екологічного конгресу — довести «середовищу, яким ми теж є», що в будь-яких програмах розвитку країни без екологічної складової не обійтися. На думку фахівців, проблема нашої «відсталості» ще й у тому, що в українців не сформоване «екологічне мислення». Дещо змінювати таку складну ситуацію має на меті екологічний конгрес «Пріоритети збалансованого розвитку України», який має розглянути питання екологізації вітчизняної економіки, впровадження енергозберігаючих технології на виробництвах, регіональні екологічні проблеми в контексті переходу до збалансованого розвитку, а також проблеми екологічної освіти. Зрозуміло, що навіть теоретична частина цієї роботи — дуже об’ємна, що вже говорити про практику. Але відступати нікуди. Аби зробити роботу ще більш глобальною, екологи навіть запропонували створити Екологічну конституцію Землі — оскільки вважають, що людство потребує екологічного кодексу. Але в першу чергу цього кодексу потребує, очевидно, Україна.
