Донедавна вся увага українців була прикута до персони Юлії Тимошенко, яка майже тиждень не коментувала результат президентських перегонів — 2010. Пані Юлія, попри визнання демократичності та прозорості виборів міжнародними і вітчизняними спостерігачами та світовою політичною елітою, заявила, що боротиметься до кінця. Юлія Володимирівна хоч і витримала досить тривалу інформаційно-виборчу паузу, проте рекордсменкою не стала. Цей «трофей» дістався чинному президентові Віктору Ющенку, який учора, після восьмиденної тиші, врешті дав оцінку форми, змісту та результату виборів глави держави.
«Я залишаю президентський пост щасливою людиною», — зізнався журналістам Віктор Андрійович. Взагалі, учора він виглядав не лише щасливим, але й, як видавалося, був максимально відвертим із журналістами. Тим не менше, будь-яку глибинну критику і навіть поверхневі «шпильки» на свою адресу не сприймав. Каже, що це суб’єктивно і через п’ять років ми всі по-іншому читатимемо, бачитимемо та оцінюватимемо період його правління 2005-2010 років. Насправді, так, тут є певний сенс. Історія, а не «говорящие головы», котрі чомусь вважають себе політиками і бігають із студії в студію, дадуть оцінку як діям, так і бездіяльності п’ятирічки президентства Ющенка. Як то кажуть, по гарячих слідах «гарячих» висновків робити не варто. Можна обпектися. Тим паче, що й без цього в країні проблем — віз і ще маленький возик.
Наприкінці цього матеріалу ми приведемо ключові тези, озвучені вчора на останній (скоріше за все) прес-конференції Віктора Ющенка в президентському статусі.
Він говорив понад дві години. Жартував, критикував, ділився особистим. Приміром, Віктор Ющенко зізнався, що в період 2005—2006 рр. його прооперували 60 разів, і чи не щодня вечірньої пори він переносив так звані мікрооперації. «Більшість українців цього б не перенесла. Але я — козак, я з козацького роду, і я вистояв», — дещо насупившись, сказав лідер Майдану і аутсайдер виборів-2010.
Не є великою таємницею наступний факт: Ющенко неодноразово і публічно зізнавався, що у другому турі голосуватиме проти обох кандидатів. 7 лютого, опустивши свій бюлетень в прозору урну, завжди багатослівний чинний гарант лише лаконічно зазначив, що українцям буде соромно за свій вибір. З огляду на те, що Віктор Андрійович агітував своїх виборців, зокрема, та українців загалом голосувати «Проти всіх», у штабі його вчорашньої соратниці по Майдану, іронічно посміхаючись, резюмували: перше, що має зробити Янукович, ставши президентом — поставити пам’ятник у Донецьку Вікторові Ющенко та підписати Указ про присвоєння йому Героя України. Натяк, звичайно ж очевидний, — Ющенко — переконані в БЮТі — зробив усе, аби його ключовий і єдиний опонент на виборах зразка 2004-го став президентом. Ймовірно, доля істини в цих закидах «сердешних» є, але разом із тим є й реальні факти, які свідчать що понад 80% виборців, які в першому турі проголосували за Ющенка, у другому сказали «Так!» саме Тимошенко. Висновок? Хто б із політиків, про що б і де не домовлявся б і щоб не говорив по факту перемовин — народ робить по-своєму. Одне слово — демократія в дії.
Примітно, що вчора результати другого туру виборів пан Ющенко вирішив коментувати не в індивідуально-персональному контексті, а в загальному — законодавчо-процедурному. Він, зокрема, подякував членам виборчих комісій — як окружних, так і дільничних, ЦВК — за роботу. «В непростих умовах — я маю на увазі й несвоєчасне, інколи досить обмежене фінансування — все-таки було забезпечено проведення виборчого процесу належним чином. Ті побоювання, які формувалися в ЗМІ, різних політичних джерелах, на мій погляд, не здійснилися в тій масштабній мірі, як вони рахувалися», — зазначив, зокрема, чинний президент. Він також (із неприхованими нотками пафосу) додав: «Україна з честю як держава і як нація витримала цей іспит. Тому важливо, очевидно, визнавати те, що влада змінюється, влада завжди буде змінюватися. Найголовніше, щоб не змінювалися наші демократичні базові принципи — це найбільше, що потрібно суспільству для стабільності, діалогу, порозуміння».
... Людина, котрій в 2004-му аплодували не лише мільйони українців на столичному Майдані Незалежності , але й десятки європарламентарів та світових лідерів, залишить головний кабінет на Банковій рівно через тиждень. Парламентарі учора 238 голосами «за» підтримали постанову, ключовим пунктом якої є дата проведення інаугурації Віктора Януковича — 25 лютого. До речі, за два дні до цього «свята життя» свій день народження святкуватиме Віктор Андрійович. Він учора сказав, що не прийде в парламент спостерігати за приведенням до присяги лідера Партії регіонів. «Ні, не прийду», — коротко і дещо різко зазначив Ющенко. Виходить, давши п’ятирічними чварами ляпас Майдану в одну щоку, Ющенко, вирішив вберегти від «удару» другу... Як то кажуть, і на цьому спасибі.
Між іншим, дуже цікаво, що Януковича Президент у ході двохчасового спілкування з журналістами називав Віктором Федоровичем, а Юлію Володимирівну — Тимошенко. Ющенко переконаний: вона — найбільша помилка його президентства. А ще Віктор Ющенко вчора говорив про...
.... СВОЮ РОЛЬ В УТВЕРДЖЕННІ ДЕРЖАВИ
«Я щасливий, що як Президент можу сказати: я був тим маленьким солдатом, який боровся за те, щоб мрія моїх дідів-прадідів — суверенна незалежна демократична європейська Україна — рухалася своїм самодостатнім національним курсом. Я думаю, по багатьох питаннях ми ще торкнемося детально в нашій сьогоднішній розмові.
Хотів би подякувати також усім вам, хто супроводжував мене ці 5 років, журналістам. У нас були різні історії. Я не хочу і не буду згадувати багато з того, що пережито. Але я все робив, щоб бачити у своїй країні журналіста вільного, національно орієнтованого, який зрештою виростає з раба, чийогось лакея (у тому числі партійного) — і стає фігурою, яка йде на півкорпуса попереду нації, клеїть цю націю, допомагає в національному становленні. Це та місія, з якою я весь час вів діалог із вами. І незалежно від того, почули ви мене чи ні, я всім дякую».
... «ФЛОТСЬКІ» ПЛАНИ ЯНУКОВИЧА
«Фактор присутності Чорноморського російського флоту — це фактор дестабілізації... Це вічна рана, яка приносила дуже багато шкоди нашому національному діалогу.
Якщо нація хоче вічної незалежності, вона повинна вивести флот. І це не проти Росії, я не хочу, щоб це читали, як випади недружнього характеру.
Але не мають дивувати заяви Януковича про намір залишити флот, віддати ГТС в консорціум та інші. Я не думаю, що ці питання є новинкою. Це ви чули п’ять років? Отож, чому ви дивуєтесь?.
Я у своїй політиці все робив задля того, щоб 28 травня 2017 року був останнім днем дислокації російського Чорноморського флоту в Україні. Переконаний, що на суспільному рівні гратися з цим питанням деяким політикам, у тому числі й майбутньому президенту, розвертати вітрила назад — це політика, яка вже не принесе успіхів, але принесе серйозну дестабілізацію. Я як політик усе буду робити для того, щоб політика, яка консервує дана проблему, не мала успіху».
... ПОЛІТИЧНЕ МАЙБУТНЄ
«Я вже казав, що я політику ненавиджу. Мені потім помічники казали, що це неправильна фраза. Але я її повторю — я її ненавиджу. Але добре розумію, що без політики не можна принести користь державі, яку через неї можеш робити. І це внутрішній біль. Я дуже добре знаю українських політиків, і не дуже багато часу хотів із ними проводити, бо це марна праця.
А я живу не в кредит, я живу розмірено, в мене є кілька років у запасі, я хотів би їх прожити, так як бачу. Безумовно, я вестиму свою політичну силу до місцевих виборів і виборів до парламенту».
...БАНДЕРІ — ГЕРОЯ
«Сподіваюся, що указ про присвоєння Степану Бандері звання героя не буде скасовано.
Це рішення комусь подобається, комусь не подобається. Очевидно, будуть мати претензії, але цього занадто мало для ревізії. Ні в кого рука не підніметься скасувати указ Президента Ющенка в цьому питанні. Якби не було Бандери, не було б Януковича. Янукович би не став президентом незалежної країни. В кращому вигляді перспективи Віктора Федоровича могли бути в ранзі намісника імперії в Малоросії, якби не було патріотів, які за ціль свого життя ставили здобуття незалежності України.
... МІСІЮ ЯНУКОВИЧА І НЕ ЛИШЕ
«Я не хочу, щоб Віктор Федорович був президентом Донбасу, президентом 7 областей, які його підтримали. Я хочу, щоб Віктор Федорович вже з нового статусу відчув ту відповідальність, що через його місію можна зробити дорогу консолідацію нації.
Йому не слід загравати у темах, які ганьблять націю: дві мови — одна країна, чотири конфесії — одна країна, шість історій — одна країна. Це байки сірого вовка. Це проект, як втратити державу.
Я не голосував за Януковича. І тому я за цей вибір не можу відповідати. Я попереджав свою націю двісті разів, ще до першого туру. Для мене Тимошенко і Янукович — одного порядку виклики. Тимошенко і Янукович — це ті самі яйця, тільки вид збоку.
Незважаючи на те, що це не мій вибір, я все зроблю задля того, щоб законно захистити ті результати виборів, які будуть встановлені судом і ЦВК.
У цій історії прикро те, що нашим дітям доведеться почати все спочатку. Але як казав Григорій Сковорода: «Найбільша в житті втрата — втрата часу». Ми втратили цю цінність.
... ПОСТПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЛАНИ
«Якщо говорити про короткі плани, я хочу 25 числа подарувати «відключку» на 10 днів. Різні версії є — діти одне говорять, жінка інше, а в мене є третя мрія, яка не співпадає з ними, але я хочу з ними провести ці 10 днів.
Щодо подальших перспектив... Я планую брати участь в реалізації кількох національних проектів. Зокрема, призначу себе головою наглядової ради «Мистецького Арсеналу». Це некоректно, нетактовно, але я не хочу щоб загинув один з унікальних проектів.
Мене не турбує, який у мене рейтинг... У мене є гарний диплом, у мене хороший професійний лист, у мене є професії, в яких я можу себе шукати».
...ВІЧНУ ЛЮБОВ ЯНУКОВИЧА ТА ТИМОШЕНКО
«Коли мова йшла про перший тур, я змагався більше не з Януковичем, а з Тимошенко. Я глибоко переконаний, що найбільш залежною фігурою політично є Тимошенко. Така в неї історія. Так, є її залежність від російської сторони...Питання змагання з Януковичем — це питання другого туру.
Я переконаний, що вихід у другий тур Тимошенко і Януковича — це найкращий російський проект з 1991 року. Якщо Віктор Янукович запропонує Тимошенко посаду прем’єр-міністра, завтра до вечора будуть визнані результати виборів президента Януковича, відкликані всі судові справи і вічна любов. Бо у цих політиків єдина мета — представляти себе у владі».
P.S. «У чому різниця між польовою мишею і Міккі-Маусом? У піарі». Це — оцінка прем’єрства Юлії Тимошенко, що пролунала учора з вуст Президента Ющенка. Оцінку періоду свого президентства, втім, як і прем’єрства Януковича (2006 рік), Віктор Андрійович вирішив не давати...
КОМЕНТАРI
Мирослав МАРИНОВИЧ, правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету:
— Віктор Ющенко відходить із здобутками, які ми сьогодні ще недооцінюємо. Ми вдячно згадаємо про них тоді, коли наступний президент, схоже, буде їх ламати. Як слушно сказала колись Раїса Богатирьова, за Ющенком стояли деякі дуже важливі для України державотворчі процеси, і майбутнє покаже, чи вони зовсім западуть і зникнуть, чи ми все ж таки не дозволимо їх «списати» з теперішнього буття України.
Юрій ШВЕДА, політолог, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Вчорашня прес-конференція Ющенка абсолютно нічим не здивувала. У мене таке враження, що він так і не зрозумів ситуації, в якій опинився, і ситуації після виборів. Віктор Андрійович перебуває нібито не на землі, не в Україні, а в космосі. Основний його посил у наступному: я такий хороший, я пропонував видатні речі, зробив за свого президентства багато корисних речей, а народ виявився до цього не готовим і не зрозумів, що йому пропонують. Мені здається, що Ющенко продовжує залишатися у своїх снах, своїх мріях, до кінця не усвідомлюючи, що сталося. А результат є очевидним: ті мізерні відсотки, котрі він отримав на виборах, показали, що та політика, котру проводив Ющенко, не знайшла в людей підтримки. Тепер зрозуміло, що 2004-го Україна підтримала не стільки Ющенка — скільки лозунги, з якими йшли на вибори і Ющенко, і «помаранчева» команда. Ці лозунги є абсолютно актуальними й справедливими. Але політика, яку проводили і Ющенко, і Тимошенко, ні на йоту не наблизила ті гасла, з якими вони вийшли до людей. Тому провал Ющенка на виборах — не розчарування в лозунгах, а розчарування в політиці, котру він проводив.
Владислав РОМАНОВ, директор інформаційно-аналітичного агентства «Придніпров’я», Дніпропетровськ:
— Хай там що кажуть зараз про Президента В. Ющенка, йому варто віддати належне. Він завжди слідував певним демократичним принципам. Інколи навіть у збиток власній політичній вигоді. В. Ющенко не став чіплятися за владу будь-якою ціною і зробив усе, щоб президентські вибори в Україні пройшли вільно й прозоро, наскільки це можливо в нашій країні. Це показник європейського відношення до демократичних цінностей. Узагалі, В. Ющенко певною мірою ішов попереду нашого суспільства. Ставив моральні цінності вище матеріальних, що далеко не завжди знаходило розуміння, як в українському суспільстві, так і в українському політикумі. За нашої політичної системи ретранслятором ідей Президента повинна була стати прем’єр-міністр, яка на чолі уряду керує економікою та іншими сферами життя. Проте прем’єр-міністр, яка вважалася його союзником, саме й не була помічником у його задумах, а, швидше, навпаки. Все це призводило до конфліктів, свідками яких ми були. Ймовірно, тому своєю головною помилкою Президент, що залишає свою посаду, назвав Юлію Тимошенко. Але всі ці дрібні чвари через певний час відійдуть у минуле й забудуться. Залишиться головне, і тоді ми зможемо по-справжньому оцінити період президентства В. Ющенка, його заслуги перед Україною. Сам він проявить справжню мудрість, якщо не миготітиме в політиці й не розмінюватиметься на партійні проекти. Таке під силу далеко не всім колишнім державним керівникам, причому не лише в нашій країні. Гадаю, демократичні завоювання, що закріпилися в Україні останніми роками, невідворотні. За цими правилами вимушений буде грати й наступний президент — Віктор Янукович. Нічого особливого не станеться і з національно-демократичними силами, які стояли за президентом В. Ющенком. Після перегрупування вони вимушені будуть консолідуватися і, швидше за все, знайдуть іншого лідера, якщо екс-президент піде з великої політики й займеться гуманітарними проектами, про які він казав.
Айдер ЕМІРОВ, директор Республіканської кримськотатарської бібліотеки імені І. Гаспринського:
— Віктор Андрійович і сьогодні каже, що він був «маленьким солдатиком», але ж ми 2004 року вибирали не солдата, а маршала для того, щоб він повів країну й народ за собою. На жаль, Віктор Андрійович і сьогодні оцінює свою місію зовсім по-іншому. Хай як прикро сьогодні це казати, але Віктор Ющенко прийшов до влади під гаслами боротьби з бандитами, боротьби з корупцією, але сьогодні він залишає країну в ситуації, коли корупція та економічний бандитизм перебувають ще на більшому рівні розвитку, ніж до нього. Народ чекав від Ющенка якщо не викорінювання, то хоча б активної боротьби з цими явищами, але насправді все вийшло навпаки. Зрозуміло, що один Ющенко мало що міг зробити, проте він повинен був мобілізувати всіх на цю боротьбу. Але це не знімає відповідальності з інших — винні в цьому й члени уряду, винні в цьому керівники органів влади на місцях, винні партії, винна й опозиція, адже саме вона не повинна була дати владі «почивати на лаврах».
Можна погодитися з уже колишнім Президентом, що Віктор Янукович не є тим президентом, про якого Україна мріяла сьогодні, проте не можна не бачити — саме Ющенко всією своєю колишньою політикою і своєю пасивністю на своїх плечах уніс Януковича в кабінет на Банковій. Якби Віктор Ющенко під час свого правління зробив для народу хоча б трохи більше, якби він виконав хоча б частину своїх конкретних обіцянок, то народ би проголосував за нього вдруге, сподіваючись, що друга каденція буде результативнішою, ніж перша, але ж народ був поставлений перед дуже поганим вибором: безініціативний і поганий менеджер Ющенко і двоє суперактивних кандидатів, які обіцяли те, чого народ хотів. Звичайно, народ розуміє, що Янукович не в змозі виконати все, що він обіцяв, але, голосуючи за нього, народ сподівається, що він зробить хоча б трохи більше конкретного в економіці, ніж зробив Ющенко. Мені здається, що колишній Президент помиляється, коли стверджує, що «ми прожили п’ять найкращих років в економічному плані» — однією лише інфляцією гривні й безконтрольним підвищенням цін у народу відняли від 20 до 40% доходу.
Немає сумніву: оновлення історії України та розвиток гуманітарного блоку — явна заслуга Віктора Ющенка. Йому багато в чому вдалося переорієнтовувати громадянську свідомість українців, підняти глибинні пласти історії, і цим він увійде до історії України назавжди. Проте, на сором Президента, він не знає чинної конституції Криму. Це в конституції автономії 1992 року були три державні мови, а за конституцією 1998 року державною в Криму є одна мова — українська, щоправда, там гарантується право вільного розвитку російській, кримськотатарській та іншим мовам. Але це нічого не змінило в житті органів влади. Як працювали вони російською мовою, так і працюють до цих пір — усі документи й постанови готуються російською мовою і в окремих випадках перекладаються на державну й на кримськотатарську. І в суспільному житті пануючою мовою є російська, а права навіть державної української, як і практично безправної кримськотатарської, не відновлюються, бо органи влади цим не переймаються, і навіть виділяють великі гроші на «розвиток» російської мови. Тобто, попри офіційну політичну лінію Президента на зміцнення і відновлення державної мови, в реальному житті, на жаль, відбувається зовсім інше.
P.S. «День» пропонує читачам висловити свої думки та оцінки «п’ятирічки» Віктора Ющенка.
