Схоже, єдине, що сьогодні на всі сто відсотків об’єднує нашу країну, яка ще кілька місяців тому пишалася економічним зростанням, це загроза бідності. Причому, як свідчать дослідження, проведені Київським інститутом проблем управління імені Горшеніна, до цієї фобії схильні всі верстви населення — від тих, хто вже сьорбнув із цієї чаші, і до мільйонерів, яким доводиться змінювати деякі свої звички.
Рятуватимуть нас від цієї напасті, швидше за все, ті ж самі мільйонери. Зокрема, експерти прогнозують, що після створення парламентської коаліції в уряд увійдуть такі відомі всій країні управлінці та підприємці, як Віталій Гайдук і Сергій Тігіпко. Чи зуміють вони стабілізувати або навіть поліпшити ситуацію, безумовно, може показати лише час. Разом із тим усім сьогодні зрозуміло, що з приходом цих людей до влади рівень інтелекту й відповідальності в уряді, про який кажуть, що він практично пережив інтелектуальний дефолт, істотно підвищиться. Не виключено, зрушить з вельми негативної точки і маятник народної довіри...
Сьогодні він падає до всіх інститутів влади разом із курсом гривні. І це абсолютно зрозуміло — економічна криза торкнулася 77% громадян України. 79% відчули на собі підвищення цін, почастішали випадки затримки зарплати (29% опитаних), понад 20% відмічають зменшення зарплати. При цьому найбільші втрати, природно, несуть бідні. Серед тих, хто визначив своє матеріальне положення фразеологізмом «ледве зводимо кінці з кінцями», понад 90% уже відчули вплив кризи. А ось ті, хто не зазнали особливих матеріальних проблем, хоч і не могли дозволити собі купити авто або квартиру, постраждали набагато менше. У їхньому середовищі криза «образила» менше 60%.
І все ж один із головних висновків дослідників полягає в тому, що українці, незважаючи на сьогоднішні безладдя і ще песимістичніший очікування, не готові йти на якісь радикальні дії. Згідно з опитуванням, різке погіршення матеріального становища може вивести на акції протесту всього 15,7% наших громадян. Більшість шукатиме можливості якось поліпшити ситуацію. При цьому більшість розраховує лише на себе, хоч кожний четвертий, критикуючи владу, все ж сподівається на її допомогу, в тому числі й шляхом регулювання цін на продовольчі товари.
Характерно, що більшість українців відносять свою бідність на рахунок держави та соціального ладу. А ось багаті люди винуватять у ситуації, що склалася, бідних, мабуть, маючи на увазі при цьому, що саме вони підштовхують політиків до популізму (аргумент: у країні вісім мільйонів пільговиків). А тепер ми будемо вимушені утримувати безробітних. Досить сказати, що за прогнозами уряду цього року в Україні кількість тих, хто не має роботи, може досягнути 940 тисяч осіб, а наступного, як вважають у Секретаріаті Президента, — п’яти мільйонів.
У заголовок свого дослідження соціологи вмістили тезу про те, що Україна не готова до соціального вибуху, хоч і супроводили її знаком запитання. «День» та інші журналісти допитувалися в директора Інституту Горшеніна Костянтина Бондаренка, чим це пояснюється. За його словами, «хтось ще, крім керівництва Нацбанку, заробляє на кризі». А з іншого боку, зазначає політолог, держава й політики настільки відірвані від народу та його проблем, що частіше всього не реагують на тривожні дані, що надаються їм соціологами. Ось і зараз Бондаренко стверджує, що пік соціального невдоволення припаде на квітень, і в розмові в кулуарах робить дещо жорсткіший висновок про те, що 15% протестуючих не зроблять в Україні погоди. За його словами, для світової практики це надзвичайно високий показник. Питання лише в тому, з чим вийдуть ці люди на вулицю, з плакатами чи зі зброєю...
Як виявилося, протестні настрої будуть набагато сильнішими у великих індустріальних центрах. Разом із тим Бондаренко зазначає, що Партія регіонів навряд чи зуміє очолити робочий рух, оскільки до людей «не можна виходити в дорогих костюмах і з манікюром на руках». Не має шансів підняти свій рейтинг і Компартія, що співпрацювала то з одним, то з іншим олігархічним угрупованням. На думку Бондаренка, протестні виступи очолять місцеві лідери, поступово виходячи на всеукраїнську арену і формуючи нові політичні сили. Чи готова до цього влада? Бондаренко вважає: «Абсолютно не готова. Бо звикла жити в комфортних умовах і сваритися через повноваження». На думку політолога, винна тут звичка до того, що всі суспільні процеси в країні, яка має сприятливі ментальні основи для вибору способу дій, самоорганізовуються і налагоджуються, не вимагаючи втручання держави. Він не виключає, що тепер у цьому можуть відбутися зміни.
Як же стримати страх, що все глибше проникає у всі шари суспільства? Гадається, всім сторонам назріваючих соціальних конфліктів потрібно почати з відмови від погроз та силових дій. Страх — поганий порадник.
