Етнічні фестивалі дуже популярні у світі — вони збирають величезну кількість прихильників world music. В Україні також. Але в нас вони мають ще й політичний підтекст. Бо, на жаль, українці мало де можуть відчути свою національну ідентичність. Колись таким місцем вважався Майдан. Але після років драматичних розчарувань ним, зокрема, є «Країна мрій». Тут можна бути собою! Продемонструвати (й побачити), що можуть вільні люди у вільній країні! Адже при вході аж до стін Лаври не просто тягнеться Алея майстрів. Це — демонстрація розмаїття наших талантів, креативності, винахідливості, оригінальності, зрештою, конкурентоспроможності. Такими ми, українці, були! Ба, такими ми є! Лишень дайте нам виявити себе!
Із року в рік фестиваль збирає дедалі більше людей. Всі в захваті від події. Але поодинокі з них стають партнерами Олега Скрипки. Тож навіщо дивуватися, мовляв, цьогоріч фестиваль тільки один день. А хто допоміг лідеру ВВ, аби «Країна мрій» тривала звичні три дні?..
Цьогорічний фестиваль проходив під гаслом «Країна мрій — чиста країна». Серед новинок — еко-урок від українських зірок, література етнічних спільнот України й вже традиційні для фестивалю майстер-класи, конкурс на найкращу вишиванку, книжковий ярмарок і багато чого іншого. Цього року не було батька фестивалю Олега Скрипка. Фронтмен гурту ВВ взяв участь у найбільшому етно-фестивалі на теренах Росії в місті Казань, але це не завадило «Країні мрій» вдало відбутися. Відчуття підйому й енергетики з’явилось відразу по дорозі з парку Слави до Співочого поля. «Країна мрій» починалась з книжкової ярмарки й в цьому, здається, є дещо символічне. Цьогоріч відвідувачі ярмарку мали можливість поповнити свої бібліотеки сучасною українською літературою за доступними цінами. Окрім цього, на «громадян» «Країни мрій» чекали найрізноманітніші розваги. В цей літній спекотний день людей вчили багатьом чудасіям, наприклад, як із шовковиці робити папір, проводили уроки української каліграфії, а також митці показували маленьким майбутнім художникам, як можна оформлювати книжки, в програмі було ворожіння по книжках та інші старовинні, але не менш від того цікаві дива.
На літературній сцені, яка, до речі, працювала й 28 червня, відбулися презентації книжок відомих авторів, різноманітні майстер-класи, етночитання, співані поезії. В рамках Літературної сцени пройшов перший в історії етно-слем з Артемом Полєжакою та День молодої літератури.
Багатолюдною була Алея майстрів. Довгі ряди обабіч доріжки, що веде вниз до Дніпра, рясніли віночками та вишиванками, дитячий сміх довершував усю казкову атмосферу. І ось «День» на дитячій галявині. Тут Марічка Бурмака, Фома, Іван Андрусяк, Леся Вороніна, Сашко Лірник читали малечі екологічні казки.
У цьогорічному фесті було багато гостей із-за кордону, які не тільки зацікавились українською культурою, а й привезли показати свою. Зокрема, Японія, яка вже втрете представлена Українсько-японським центром на «Країні мрій». Учасники Літньої школи журналістики «Дня» взяли участь у чайній церемонії, а в куточку каліграфії одержала персональний напис японською газета «День» на рисовому папері.
У майстерні танців вчили середньовічним українським та литовським танцям. Вікова категорія дивувала своєю різноманітністю: і молодий, і старий об’єдналися у дружньому танці під запальну мелодію музик.
Закінчення на пол. РЕПОРТАЖ «Дня»
