Проте, деякі книжки в бібліотеках є. Є і якісь-то відвідувачі.
Наприклад, сьогодні в читальних залах парламентської бібліотеки переважає
молодь — студенти й учні, хоча ще років п'ять тому відвідувачами бібліотеки
здебiльшого були наукові співробітники. Отримавши на руки модний пластиковий
читацький квиток (вартістю 7 гривень), розбігаються вони у пошуках літератури
для своїх конспектів і рефератів. Щоправда, іноді цієї літератури у фондах
«парламентки» просто немає.
Із комплектуванням у Національній парламентській бібліотеці
України справи йдуть, м'яко кажучи, не дуже добре. Основне і чи не єдине
джерело надходжень літератури — так званий «обов'язковий примірник документа».
Це означає, що кожний український видавець зобов'язаний віддавати бібліотеці
примірник свого продукту. — Справедливо, але не дуже оптимістично. Адже,
наприклад, приватні видавництва, що друкують на своїх власних базах, часом
намагаються приховати від бібліотек вихід у світ нової книги (газети, журналу,
СD тощо). Та це й зрозуміло — продати вигідніше, ніж подарувати. До речі,
минулого року в Україні надруковано 7065 найменувань книг, із яких державними
видавництвами — тільки 910!
«Одне з основних джерел комплектування фонду парламентської
бібліотеки, — розповіла «Дню» завідуюча відділом комплектування фондів
бібліотеки Галина Харченко, — так звані подарунки від приватних видавництв
або української діаспори. Остання, щоправда, частенько надсилає книжки,
які друкувалися в нас у країні в роках 50—60- х. Але трапляються й цікаві.
Книжки вони дарують у великій кількості, по 400—500 примірників. Собі ми
залишаємо 3—5, а решту віддаємо в обмінний фонд для обласних бібліотек».
До минулого року, розповідає Галина Іванівна, Міністерство
культури забезпечувало бібліотеці передплату зарубіжних видань, у тому
числі й російських. Але з січня цього року фінансування зовсім відсутнє.
Зрештою, як відсутні й угода з Російською книжковою палатою, і вже колишній
«всесоюзний обов'язковий примірник». А в Росії, до речі, щорічно видається
42-45 тисяч найменувань книг (в Україні ця цифра коливається в межах від
6,5 до 7,5 тисяч). Забезпечити бібліотеці їх купівлю, іншими словами —
профінансувати, нікому. Все ті ж українські видавництва, як можуть, ідуть
назустріч.
Але розміри допомоги невеликі — минулого року «Наукова
думка» видала 70 видів книг, «Веселка» (дитяча література) — 23, «Дніпро»
— 17, «Молодь» — 9, «Українська енциклопедія» — 1. Іноді книгами допомагають
«Техніка», «Основи», «Обереги», «Альтернатива»...
Вже давно почалася передплата друкарських видань цього
року. Головну бібліотеку країни вона обійде(!), оскільки без оплати Київпошта
приймати замовлення просто відмовляється. Адже вже є 300 тис. грн. боргу
за минулу передплату, і Київпошта вже подала відповідний позов до Арбітражного
суду.
У цей час у Росії в рамках «Пушкінського проекту» видається
цикл книг — як художніх, так і наукових. Бібліотекам ці книги пропонуються
за чверть вартості. «Укрексімбанк» пообіцяв Національній парламентській
бібліотеці України профінансувати їх придбання. Але тільки пообіцяв. «От
чому б нашим властям (російський проект, як відомо, державний) не організувати
щось подібне, — мріє Галина Іванівна. — Щось на кшталт «Шевченківського
проекту». Адже це не тільки поповнило б фонди українських бібліотек і підняло
з видавничих полиць «геніальні запорошені рукописи», а й відродило б авторитет
держави в очах читаючого населення, котре ще прагне до «розумного, доброго,
вічного».
