Влучна фраза російської журналістки Марини Лєвашової про «старіння» дітей в Міжнародний день захисту дітей відноситься до України не менше, ніж до Росії. Сьогодні в нашій державі гостро стоїть питання, як повернути дітям дитинство і зберегти їхнє здоров’я?
Формальні щорічні «дні» відзначення того чи іншого соціально значущого факту, як правило, слугують таким собі короткотривалим подразником суспільної свідомості, який дуже рідко спричинює якісь реальні практичні кроки. Так, щороку 1 червня в День захисту дітей українське суспільство з жахом констатує, що катастрофічно зростає відсоток дітей зі шкідливими звичками, не перестають поповнюватись ряди безпритульних та дитячі виправні колонії тощо.
Цього року Перший Національний відзначив Міжнародний День захисту дітей дванадцятигодинним марафоном «Країна дітей» за участю Президента Віктора Ющенка та багатьох громадсько-політичних діячів. Хотілося б думати, що вся країна говорила про проблеми дітей та юнацтва. Та, як повідомляє сайт «Телекритики», марафон «Країна дітей» мав рейтинг 0,44%. Дехто, не задумуючись, це пояснює загальним рейтингом каналу чи якістю його продукції. Та, швидше за все, проблема в іншому. Українське суспільство відхрещується від власних хвороб, полишаючи їхнє лікування на державних мужів, які часто- густо зайняті проблемами, далекими від дитячого алкоголізму чи дитячої злочинності. Як зазначила заступник директора Державного інституту проблем сім’ї і молоді з наукової роботи Алла Зінченко, їхній Інститут, який проводить дослідження на замовлення Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, ще з середини 90 х непроводив дослідження з питань алкоголізму, наркоманії чи тютюнопаління серед дітей та підлітків. Під час телемарафону головний редактор газети «День» сказала, що почати потрібно з витіснення пива і цигарок з вулиць, обмеживши їх закладами відпочинку. За словами Лариси Івшиної, «потрібно розпочати серйозне обговорення, підкріплене конкретними кроками щодо боротьби зі шкідливими звичками вже зараз». Чи почуло, а головне, чи відреагувало, українське суспільство на цей сигнал — питання, швидше, риторичне.
Тим часом лише декілька місяців тому Міністерство охорони здоров’я повідомило, що понад половину дитячих отруєнь в нашій державі — алкогольні. А фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я нещодавно оприлюднили дані, згідно з якими Україна за рівнем дитячого алкоголізму з великим відривом випереджає інші сорок країн у цьому страшному рейтингу. Ці шокуючі дані облетіли майже всі українські ЗМІ, та чи була адекватною реакція суспільства та держави? Чи посилено контроль за продажем алкогольних та тютюнових виробів? Чи вжито заходів по ліквідації несанкціонованого продажу такого роду продукції? Що ми зробили, щоб захистити дітей?
