Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Наші долі - у протоколах?

18 травня, 2007 - 00:00

Валентин Ніколаєв, мабуть, один із найдосвідченіших спортивних педагогів у всій українській команді. Через його руки пройшли фігуристи кількох поколінь, зокрема, перша наша олімпійська чемпіонка Оксана Баюл. Чимало його учнів уже самі вдягли тренерські куртки. Але наставник В'ячеслава Загороднюка бачить сьогодні нову мету - Нагано.

– Валентине Олексійовичу, "День" уже наводив витяги прогнозів для фаворитів із канадської "Оттава Ситизен". Дозвольте додати стосовно вас. Оракули з берегів Онтаріо передрікають "срібло" Іллі Кулику, "бронзу" - Олексію Ягудіну. А загалом "надають" росіянам у фігурному катанні 7 медалей (2 - 2 - 3).

– Така версія, мабуть, має неточність. Проте загалом Росія, звісно, робить ставку на фігурне катання, зібравши в ньому навіть більше лідерів, аніж у лижних гонках. Правда, там це - Олена Вяльбе, котра тисне ім'ям. Але ж українські фігуристи, за винятком парного катання, також досить високо стоять у світовому рейтингу. Багато залежатиме від форми в день старту, чинника психології.

– Як із цим у Загороднюка? Запитуємо, пам'ятаючи про недавню травму. До речі, чи не занадто вони часті?

– Коли катаєшся стільки на найвищому рівні, уникнути цих болячок проблематично. Знаєте, скільки Слава виступає у збірній? Дванадцять років.

– Та йому ж тільки 26 виповниться цього року!

– Ведіть відлік із приходу в юнацьку збірну колишнього Союзу. Ще будучи школярем, він став срібним призером юніорського "світу". З його ровесників, мабуть, лише детройтець Тодд Елдрідж зберігся в обоймі. Хоча ні, він навіть на два роки старший.

– А судді, мабуть, проштовхують нових "зірок". До речі, вам не здається, що на нашому внутрішньому чемпіонаті арбітри дещо балують високими оцінками лідерів збірної?

– У світі є 22 фігуристи, спроможних стрибнути шість "потрійних" під час довільної програми. Але ж ви розумієте, принаймні дві третини суддями буде "відсічено", бо чистота виконання доступна не всім. А стосовно "домашніх" балів, то все досить прозаїчно. Протоколи надсилають у техком ISU. І перед будь-яким стартом - Європа, світ, Олімпіада - журі неодмінно переглядає результати національних розіграшів, аби зорієнтуватися: хто "на скільки дихає" сьогодні. Тож обіцяти надрезультат ми не будемо, але зробимо все, що вміємо.


ВЧЕНИЙ
Вірте в лижню Фоміна

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, "День"

Сергій Кирилович Фомін характеризує себе у візитці досить стисло: професор, заслужений працівник народної освіти України. Насправді, він - жива легенда зимового спорту в "незимовій" країні. Створив, по суті, головні його бойові одиниці: кафедру лижного спорту в Київському інфізкульті, федерацію (очолював її 45 років - тепер почесний президент), наукову бригаду на рівні міні-НДІ для збірних. Та, ледь не забув: у молодості, Фомін із такими ж, як він, фронтовиками, затіяв спортивну "забудову" масиву Карпат.

- Зізнайтеся, професоре, ми зробили належні висновки на шляху Ліллехаммер - Нагано?

- 1994-го експромтом підбирали ногу на непроторованій дорозі. Зараз же, будь-яке, навіть зарубіжне тренування або прикидку було розписано до дрібниць. Не хочу захвалювати своїх учнів, адже той же Василь Карленко по суті автор методики в радянському жіночому біатлоні. Я завжди закликав робити ставку на доморослих фахівців. Чим не знавці Василь Ломаєв, Геннадій Бахтурін, Галина Єлісєєва? Якось у Фінляндії глянув у контейнер з реквізитом їхньої лижної команди й ахнув. Проте наші вхитряються обходитися малим - ще не вивітрився ентузіазм.

- Ну а медалей чекати чи ні? Чисто об'єктивно...

- Багато разів переконувався: естафети - річ абсолютно непередбачувана. На першій зимовій Спартакіаді народів СРСР наш студент Григорій Козін, котрий особливо не відзначився в особистих перегонах, утік на першому естафетному етапі від усіх російських асів на 2 хв. 48 сек.! Іван Бяков, президент Федерації біатлону України, перед Інсбруком-76 ледве потрапив у двадцятку. Проте вся команда прийшла до керівництва й сказала: "Ставте в естафету Бякова!" Результат ви знаєте - він двократний олімпійський чемпіон. Подібну унікальність складно розкласти на молекули. Коротше, вірю в сюрпризи зі знаком "плюс". Та й чому б конкуренткам самим не тріпотіти від прізвищ Лемеш, Зубрилова, Цербе?

- Нагано буде для вас якою Олімпіадою "віч-на-віч"?

- Так... Гренобль-68, Сараєво-84, Ліллехаммер... Четвертою. Між іншим, якщо підсумувати (з поправками на СРСР/СНД, НДР/ФРН) досягнення на зимових олімпіадах, то Україна потрапляє на 15-те місце серед усіх 67 країн. Це вже заділ.

ФОТО ІВАНА МАШТАЛІРА

 

Газета: