Учора чотири сотні літаків НАТО хвиля за хвилею бомбардували Югославію. Перший удар було завдано позавчора близько 9-ї години вечора за київським часом. Свідчення сторін про втрати літаків розходиться — керівництво НАТО стверджує, що втратило лише один літак (німецький «Торнадо»), збивши щонайменше два югославські МІГи (а майбутні втрати за весь час проведення операції прогнозують у 10-20 літаків). Натомість, джерела з Белграда повідомили про знищення двох літаків НАТО та 16 крилатих ракет і нічого — про власні втрати. Вчора речник військового командування в Європі Сенді Бергер заявив, що «це не є акцією однієї ночі», а через кілька годин Генсек НАТО Хав’єр Солана в інтерв’ю французькій радіостанції «Європа-1» підтвердив, що авіаудари триватимуть ще «кілька днів». Повітряних ударів по Югославії «буде достатньо», а інтервенції сухопутних військ «звичайно ж не буде», додав міністр оборони Франції Ален Рішар. Ані керівництво НАТО, ані офіційні джерела в Белграді не розголошували переліку об’єктів, по яких було завдано ударів. Отож лише неповний їхній список, складений АП за свідченнями журналістів: бомби та ракети Альянсу практично знищили авіазавод у Панчево за 10 кілометрів від Белграда і військовий аеродром Батайниця, що теж розташований неподалік югославської столиці. Бомбардували радіолокаційні комплекси югославської протиповітряної оборони по всій країні — в Косово, під Нові-Садом в автономному краї Воєводина, біля Подгориці на території Чорногорії. Керівництву цієї республіки, яка разом із Сербією творить Союзну Югославію, не допомогли заяви, що вони воліють дотримуватися у конфлікті між сербами та НАТО нейтралітету. Особливо інтенсивних ударів було завдано по місту Крагуєвац, який є найбільшим центром сербського ВПК. Але найбільше західні «миротворці» бомбардували військові об’єкти в Косово — зокрема, було зруйновано казарми, де дислокувалися поліцейські частини спеціального призначення. Офіційний Белград заявив, що вчора вночі загинуло кілька десятків осіб, є величезна кількість поранених серед мирного населення, загинули жінки та діти військових авіаторів, які жили разом з батьками у казармах військових містечок — частина офіцерів-утікачів із Хорватії та Боснії ще досі не має квартир. Намагання редакції зв’язатися із українським посольством у Югославії та сербськими колегами виявилися марними — телефонний зв’язок між Києвом і Белградом перервався відразу після початку авіаударів, і його не було цілий день учора. Можливо, вибухами пошкоджено систему зв’язку. Але вірогіднішим видається інше пояснення — Белград свідомо обмежує потік інформації, що надходить з країни до світу. За свідченням АП, учора югославська поліція заарештувала близько двох десятків іноземних журналістів, а зв’язку між Косово та іншими районами країни, а тим більше зовнішнім світом, немає взагалі. Можливо, що саме зараз справджуються найгірші побоювання захисників прав людини — серби досить відверто натякали, що у випадку силової акції НАТО вони розпочнуть масовані каральні акції проти косовських албанців. І в цьому випадку 3 тисячі вбитих і 400 тисяч біженців стануть лише «квіточками» порівняно з кривавими «плодами». Югославська влада заявила, що в ніч авіаударів сепаратисти атакували позиції югославської армії та поліції у багатьох районах Косово. Албанське ж інформаційне агентство повідомляє про напади армії на албанські села.
Трагічні події в Косово розкололи світ. Уже через кілька годин після початку бомбардувань на вимогу Росії було скликано надзвичайне засідання Ради Безпеки ООН. Проте його засідання продемонструвало абсолютно різні підходи до проблеми. Представники США, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Канади, Словенії, Албанії та Німеччини, яка виступала від імені всього Євросоюзу, однозначно підтримали акцію НАТО. Натомість прислухалися до заклику президента Росії Бориса Єльцина приєднатися до Москви у засудженні «ганебного акту» лише Білорусь, Індія та Китай. Певною мірою росіян підтримав і Генеральний секретар ООН. Протиставити себе НАТО, окрім перелічених країн, наважилися лише Іран, Ірак та Індонезія. Кофі Аннан, який, уникаючи гострих визначень, усе ж цілком чітко заявив, що вважає силову акцію, здійснену без згоди Ради Безпеки, неприпустимою.
25 березня в Москві мала відбутись зустріч міністрів оборони СНД, куди напередодні збирався і міністр оборони України Олександр Кузьмук. Це породило сумнів: чи не пристане раптом Україна на бік Росії у вжитті якихось спільних заходів проти НАТО. В Міноборони України категорично спростували такі припущення. Позаяк на зустрічі у Москві Кузьмук сподівався обговорити насамперед заходи двосторонньої військової співпраці з Росією. До того ж, пізно ввечері 24 березня стало відомо, що Кузьмук до Москви не поїхав.
