На сьогодні в натівських кулуарах обговорюються дві кандидатури на відповідальний пост. Перша — представник Португалії в Єврокомісії Антоніо Віторіно. Друга — міністр оборони Норвегії Крістін Крон Деволд, яка у разі обрання була б першою жінкою на посаді генерального секретаря НАТО. За оцінками аналітиків, менше шансів має пан Віторіно, оскільки з його діяльністю практично необізнаний Вашингтон, чий вплив на прийняття рішень в Альянсі відносять до вирішальних. Пані Деволд більш відома в натівських колах. Модернізована під її політичним керівництвом норвезька армія — невелика, але досить ефективна — розглядається як взірець для інших держав європейського континенту. Крім того, Альянс вже давно піддають критиці прихильники гендерної рівності за домінування чоловіків. Утім, скептики стверджують, що як пан Віторіно, так і пані Деволд недостатньо відомі світовій громадськості, що може бути серйозною перепоною для їхнього обрання. Вважається, що обом кандидатам бракує жорсткості, щоб тримати під контролем громіздку натівську машину, яка, буває, пробуксовує. Останній приклад — суперечка держав-членів НАТО з приводу надання захисту Туреччині під час війни проти Іраку. Наступного року Альянс після чергового розширення включатиме 26 держав, тому від майбутнього генсека вимагатимуть чималі лідерські здібності. «На НАТО очікує найбільш радикальна реструктуризація за весь час існування організації. Це величезний обсяг роботи», — заявив на минулому тижні Джордж Робертсон. Йдеться про те, що збройні сили країн-членів Альянсу повинні в найближчому майбутньому бути готовими негайно направити підрозділи швидкого реагування до будь-якої точки земної кулі.
Пошуки нового генсека розпочалися ще наприкінці минулого року. Ходили чутки, що керівником Альянсу може стати польський президент Александр Квасневський, колишній датський прем’єр Пауль Расмуссен, італійський міністр оборони Антоніо Мартіно. Однак усі кандидатури з різних причин «відсіялися». Зокрема Квасневський прагне «добути» свій президентський мандат — його термін закінчиться тільки за два роки. Згідно з заведеною в НАТО практикою, генсеком має бути європеєць, тоді як представник США очолює структуру військового планування. Напевно вже зараз можна сказати, представник якої європейської країни не стане генеральним секретарем. По-перше — Франції, яка бере участь тільки в політичних структурах НАТО. По-друге — Греції і Туреччини через невирішеність між ними територіальних питань. По-третє — Великої Британії, оскільки її представник не може два рази підряд обіймати посаду генсека НАТО. Відбір кандидатів проводиться в абсолютній секретності, жодних заяв до схвалення остаточного рішення не допускається. Дипломати рідко надають інформацію навіть у приватних бесідах. Лорд Робертсон заявляє, що визначитися із його наступником держави мають ще до жовтня, аби обраний політик міг підготуватися до виконання нових обов’язків.
